28.03.2024

Вишгород Газета ONLINE

Вишгород – офіційний сайт газети, новини сьогодні, архів. ONLINE

Свіча пам’яті

Олександр КОНОНЕНКО
ФОТО — автор

У День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років у селі Старі Петрівці відбулася низка заходів, приурочена цій, одній з найстрахітливіших, сторінок  нашої історії.

Старопетрівчани збирались опівдні у центрі села біля каплички, побудованій у пам’ять тих односельців і всіх українців, котрі померли у страшних голодних муках. У часи голодомору померлих ховали на сільському кладовищі фактично без усяких поминальних слів, без молитви. І сьогоднішній заупокійний молебен, який відправив настоятель храму Казанської ікони Божої Матері отець Василь,  це і як звершення християнського обряду, обов’язкового при похованні, і як молитва за душі убитих голодом, і як заклик до живих – пам’ятаймо про горе, яке люди можуть заподіяти іншим людям, щоб не допустити чогось подібного на нашій землі нині.

Учасники молебну запалили у невеличкій капличці на кладовищі та у капличці в центрі села поминальні свічі – і як пам’ять, і як іскру надії, що ці події ніколи не будуть стерні зі сторінок історії українського народу.

Після завершення молебну багатолюдна процесія пройшла хресним ходом від старого кладовища до сільського будинку культури. Тут, у вестибюлі, працівники будинку культури, бібліотеки та школи  організували виставку, зібравши старі фото та документи, що свідчать про роки голодомору.

– Не можу без хвилювання переглядати такі виставки, – зауважив Старопетрівський сільський голова Ростислав Миколайович Єрема, виступаючи в актовому залі будинку культури під час офіційної частини заходів. – Коли я працював на посаді заступника голови Київської облдержадміністрації, був членом державної комісії з питань голодомору 1932-1933 років. Нинішня виставка – тільки дещиця тих страшних свідчень, які комісія зібрала під час роботи – фото, документи, спогади очевидців. Давайте вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто загинув у ті страшні часи…

Документальний фільм, продемонстрований присутнім, нанизав у поминальне намисто ще чимало  щемливих фактів. А сценка, підготовлена театральною студією районного будинку культури «Енергетик», настільки натурально відтворила події голодомору, що у багатьох присутніх на очах з’явились сльози – дитина вмирає під тином, по селу їде підвода, що збирає мертвих, і збайдужілий могильник кидає на підводу і це напівживе дитя! «Та куди ти його! Воно ж іще дихає!». «Доки до кладовища доїдемо, то й перестане…». «Та ти людина, чи як?! Залиш дитину!». «Та як хочете, самі потім везтимете на кладовище…». Дівчинку зняли з підводи, заваленої тілами померлих, і посадили на лавочці біля її будинку, дали попити води – буде вже як буде… Вона там і просиділа майже добу, затуманеним розумом молячись про диво. І воно таки сталось – саме тоді повернулась із заробітків її матуся з буханкою ХЛІБА!..

«Нам потрібна щира пам’ять про ті часи, щоб сьогодні бути господарями на своїй землі. Молімося за вічний спокій невинно загиблих від голодомору Молімося за Україну! Об’єднуймо нашу Церкву у молитовній соборності», – наче підсумував проведені заходи настоятель храму Казанської ікони Божої Матері протоієрей Василь.

Підопічні Вишгородського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), що мешкають у Старих Петрівцях, долучились до заходів проведених сільською і церковною громадою. «Більшість наших підопічних, – люди старшого віку. Вони добре пам’ятають розповіді своїх батьків і дідів про ті страшні роки, відголоски власних вражень про те, як Україна виходила з тої страшної гуманітарної катастрофи, – говорить директор центру Наталія Рудько. – І саме тому вони з такою увагою завжди беруть участь у подібних заходах, наголошують своїм онукам і правнукам про важливість дбати про країну, цінувати хліб, опікуватись одинокими людьми, у яких нема кому подати їм отой окрайчик хліба…».

DSC01784

DSC01820

DSC01830

DSC01831

DSC01834

DSC01837

DSC01843

DSC01854

DSC01868

DSC01871