02.03.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

У місцевому самоврядуванні — не новачок

Розпитували Марина КОЧЕЛІСОВА, Лілія ЯНЧУК

У місцевому самоврядуванні Марія Решетнікова — зовсім не новачок (працювала керуючим справами виконавчого комітету, заступником голови і секретарем ради). Минуло 100 днів, як Марія Решетнікова виконує обов’язки Вишгородського міського голови.
Вона вважає, що це — не привід говорити про те, що зроблено, та ще й напередодні виборів. Але місцеві ЗМІ завжди мають напохваті кілька запитань. Отже, що вдалося, що хотілося зробити і що у планах…
— Маріє Степанівно, Ви комфортно почуваєтеся у кріслі мера? Із чого почали свою роботу на новій посаді?
— Я, власне, сиджу у своєму кріслі й у своєму кабінеті секретаря міської ради, тому разючих змін, чогось особливо нового у моєму житті не відбулося. Роботи і відповідальності, звісно, додалося, але заступники міського голови мають кожен свою ділянку, тож справляємося. Найголовніше, що відчула підтримку вишгородців, депутатського корпусу, плече колективу саме тоді, коли довелося буквально «на ходу» вникати у справи, що потребують негайного вирішення: реконструкція площі біля БК «Енергетик», День міста, бювет, фонтан, благоустрій та чимало інших господарських питань.
Як і завжди, з роботи і на роботу я ходжу пішки. Іду й подумки занотовую, де і що треба підправити, з якою службою поговорити, яке завдання дати на сьогодні та наперед. Бачу вади і досягнення: двори і тротуари — чи їх прибирали зранку, чи — ні; які лавочки у сквері, коли вмикають ліхтарі; де потрібно зробити «зебру» переходу чи поручень на крутому узвозі. Підходять люди, які звикли спілкуватися з Віктором Решетняком під час його обходів міста, як і завжди, вони висловлюють свої зауваження й побажання.
Продовжуємо те, над чим працювали з Віктором Олександровичем. Скажу чесно, що тримати планку нелегко — досвід і авторитет у нього був неабиякий, енергії вистачало на все. Відчуваю: нам його бракує. Бо часто треба говорити «по-чоловічому», аби тебе почули. Віктор Решетняк це вмів.
— Але ж у жінки є свої переваги: чоловік мислить стратегічно, а жінка — тактик, вона більш схильна врівноважувати, мирити, у неї закладено природний баланс.
— Так і є, я завжди намагаюсь усіх мирити, знаходити компроміси. Мета ж у нас усіх одна — зробити Вишгород кращим, побудувати чесну та прозору владу, відкриту для людей. Зробити публічне обговорення нормою сьогодення. Побудувати справжнє громадянське суспільство. Дати можливість усім працювати для міста. Знаходити компроміси в політичних амбіціях завжди важко, але це потрібно — бо це на користь Вишгорода та громади.
Я розумію так: «Хочеш — зроби, а не влаштовуй провокації». Є недоліки, які можна усунути, але є і системні проблеми, на які не завжди можуть вплинути влада та громада.
— Із усього зробленого за 100 днів на посаді виконуючого обов’язки міського голови що Вам принесло найбільше задоволення?
— Найбільше задоволення — це зроблена робота, яку позитивно оцінюють, схвалюють люди. Відкриття оновленої площі перед БК «Енергетик» на День міста. Гарний тонкий сценарій і виконання, багато людей зібралося, тепло, по-родинному згадали Віктора Олександровича.
Взагалі, площа зажила новим життям: безпечною і красивою бруківкою бігають діти, спілкуються мами і бабусі, біля фонтану зустрічаються закохані. У місті з’явився ще один затишний куточок — і це добре. Звісно, бачимо, що іще треба допрацювати, — доробимо.
Відрадно, що до холодів ми встигли підготувати дитячі садочки до зими: утеплили стіни, зробили пристойні фасади. Для комунальників ми змогли закупити деяку нову техніку, впроваджуємо програму енергозбереження. У позашкільному центрі творчості «Джерело» реконструйовано актову залу, а для танцювального колективу «Клерико» облаштували іще один зал для занять. Також за літній період було здійснене кронування дерев біля дитсадків, зокрема, біля «Золотого ключика». Словом, усі намічені оперативні питання нам вдалося вирішити. Одночасно не припинялася й робота в стратегічному напрямку, адже проходили громадські слухання, погоджувальні комісії щодо зонування територій — а це дуже важливі для міста питання.
— Що можете сказати про взаємовідносини з РДА та райрадою. Є співпраця?
— Без співпраці не було би роботи, а найголовнішим вважаю партнерство. Я добре пам’ятаю нищівну боротьбу між міським головою та головою РДА на початку 2000-х років. Така боротьба не на користь місту, ми всі це бачили.
Та розмежування повноважень не просто на часі, це нагальна потреба в інтересах людей, міської громади. Коли є чіткий розподіл відповідальності, без дубляжу або перетинів інтересів, — тоді робота іде злагоджено.
Мені особисто сподобалось бажання голови РДА Олександра Горгана зробити свою діяльність відкритою та прозорою, із використанням Інтернету та соціальних мереж. Ми пішли своїм шляхом, та вже впроваджуємо програму «Прозоре місто».
Зрозумійте, влада – це не тільки те, що відбувається в кабінетах керівників (хоча це також важливо). Результат роботи влади — це те, що ми щоденно бачимо навколо себе, на вулицях і площах, у під’їздах і оселях, у громадському транспорті та на прибудинкових територіях, у дитячих садочках, школах, лікарні. Це і є справжнє обличчя влади.
— Маріє Степанівно, Ви сказали «Прозоре місто». Що це за програма?
— Програмою «Прозоре місто» передбачається встановлення в місті систем відеоспостереження (із прямою трансляцією в Інтернеті), перш за все — на в’їздах до міста, вулицях і площах, пізніше — на подвір’ях шкіл і дитячих садочків, на дитячих і спортивних майданчиках. Це безпека, це профілактика злочинності, це контроль ситуації в місті, це оперативність у реагуванні на надзвичайні події. А головне — кожен зможе зайти на офіційний сайт міської ради та на власні очі побачити все, що відбувається в місті.
Це важливо, це вже зроблено, наприклад, у Вінниці та інших містах України, і є виключно позитивні враження.
— Проблеми вимушених переселенців має взяти на себе держава. Та на практиці все це падає на плечі місцевих громад. Як із цим справляється Вишгородська громада?
— Вишгородська міська рада не могла залишитися осторонь цих процесів: надає одноразову матеріальну допомогу, розроблено спеціальну програму оплати перебування дітей із таких родин у приватних дитячих садках. Все інше вимушеним переселенцям із Криму та Сходу України, на жаль, доводиться робити самостійно: шукати роботу, школу, виш.
Слава Богу, поряд — столиця, де все це є. Але ми розуміємо, що людям нелегко, бо вони кинули все нажите і тепер «у приймах». Намагаємося надати якнайповніші консультації (зокрема, юридичні) з усіх питань, направляти людей туди, де ці питання будуть вирішені. Варто пам’ятати, що це громадяни України, наші співвітчизники. Ми повинні допомагати один одному, не на словах, а на ділі показати щирість і гостинність, та, безумовно, очікувати на повагу до міста і громади.
— Які ваші найближчі плани на посаді виконуючого обов’язки Вишгородського міського голови?
— Є звичайна щоденна робота, яка не залежить від політичних та виборчих процесів. Весна та літо, поки є сприятливі погодні умови, — благоустрій, парки, асфальтування, прибудинкові території, робота в цьому напрямку продовжується.
Але зараз найважливіше — підготовка міста до зими. Від роботи міських і районних комунальних служб залежить, як вишгородці переживуть холодну пору року.
Підготовка до зими — це перш за все: випробовування внутрішньобудинкових мереж; заміна та ремонт вікон у під’їздах будинків; закупівля техніки для КПЖ і КГ, піску, солі…
Багато чого із цього вже зроблено.
На стадії завершення тендерні процедури по закупівлі «Тепломережею» загальнобудинкових лічильників тепла для тих 18-ти будинків міста, де їх ніколи не було. За кошти міста також буде здійснено повірку лічильників, які вже були встановлені у будинках.
— Чи маємо резерви в економіці та взагалі перспективи розвитку Вишгорода?
— Резерви є — і над цим працюємо. А за умови, коли громада зможе самостійно розпоряджатися більшою частиною свого бюджету, чимало питань можна буде вирішити самостійно: і мережі, і соціальна інфраструктура, і проблеми менших і старших, зокрема — доступне житло, садочки.
Перевиконання, зокрема, літнього бюджету — це крок до наступної роботи: як правильно розподілити кошти громади, куди їх спрямувати.
Треба прийняти зонінг і детальні плани — це перша сходинка до містобудівних умов і обмежень, це неабиякий важіль впливу на будь-якого забудовника, це гармонійний розвиток міста, це можливість для міста самостійно вирішувати питання соціальної інфраструктури, бо, як я вже казала, нам потрібні садочки, навчальні заклади, міський ринок тощо.
Мають бути розроблені схеми розміщення МАФів, реклами — у єдиному стилі, так, щоб місто не переобтяжувати ними, але на відстані «простягнутої руки» були преса, хліб, ремонт взуття. Скажімо — скільки біг-бордів потрібно місту? Треба чітко раз і назавжди визначити це. Але те, що сьогодні їх по Вишгороду аж занадто, — це впертий факт.
Потребує змін робота КПЖ і КГ, необхідно впровадити ефективну систему очистки міста, поливу парків і скверів, маємо зробити все можливе, щоб зросла якість наданих послуг. Потрібні ландшафтні парки (початок — за стадіоном, далі — Кургузова, Набережна), музей під відкритим небом.
Головна запорука розвитку — чесна та прозора влада, яка працює на місто, активне громадянське суспільство, ефективна опозиція (це також потрібно) та бажання бачити місто європейським, мислити по-європейськи, бачити трохи далі, трохи вперед.
— Маріє Степанівно! Вже розпочалися виборчі перегони до місцевих рад. Як зорієнтуватися пересічному вишгородцю у нинішній складній виборчій системі? Кому надавати перевагу: партії чи конкретному кандидату?
— Я поважаю закон, але він не сприяє, на жаль, розвитку місцевого самоврядування у таких невеликих містах, як Вишгород. Найголовніше те, що партії відкрили свої списки — цим нинішній виборчий закон кращий за попередній. Я вважаю, що насамперед треба голосувати за конкретного кандидата. Не партія буде розв’язувати міські проблеми — а конкретні люди, яких ми знаємо і яким довіряємо. І тут нам важливо не помилитися.
— Читачам газети «Вишгород» і слухачам районного радіо цікаво, чи надходили Вам пропозиції з боку тих чи інших політичних сил увійти до прохідного списку або бути кандидатом на посаду міського голови?
— Сьогодні не можу стверджувати, що готова прийняти пропозиції певних політичних сил. Час покаже, але все ж таки — почала би з команди, що має погляди, розум і досвід, спрямовані на благо міста. Згідно з новим законом про місцеві вибори, депутатський корпус формується виключно за партійним принципом. А незалежність міського голови — залежить лише від його особистості, вміння знаходити компроміси, наявність перспективного мислення, прагнення працювати на місто та робити це прозоро.
— Маріє Степанівно, у всіх на слуху «децентралізація» і «адміністративно-територіальна реформа». Новостворені громади вже й у місцевих виборах беруть участь. На Вашу думку, як зараз працює українське місцеве самоврядування?
— Скажу коротко: воно працює із спутаними руками і ногами. Доки місцеві громади не отримають у своє розпорядження власні кошти (а це — підґрунтя рішень) і не візьмуть на себе відповідальність за все, відчутного результату не буде. Процес цей не завжди приємний, але без нього не обійтися. Перші кроки вже зроблені, головне — не затягти шлях.
— У нинішніх українських реаліях можливо створити прогресивне село, селище, місто? І яке місто для Вас є зразковим?
— Ви здивуєтесь, але — Вишгород. У сенсі «прогресивне місто» воно таки може вважатися зразковим, бо не стоїть на місці, постійно розвивається. А якщо серйозно, то прикладів і в Україні, і за її межами чимало, звідусіль треба запозичувати тільки найкраще і ставати найкращими.
Всі ці роки ми прагнули, щоб місто Вишгород було містом європейських стандартів — зручне для проживання і відпочинку. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. Тому новій команді мерії нам є що передати. Якщо у найближчій перспективі ми вирішимо питання побудови дитячого садка, нового ринку, реконструкції стадіону, побудови ландшафтного парку, ще кількох скверів, благоустрій території в районі вул. Ю. Кургузова та подальше впорядкування набережної, прозорість у роботі — чому і не місто європейського гатунку?
У всякому разі, Вишгород — далеко не гірший за сусідні східноєвропейські міста Євросоюзу. Головне — навіть не гроші, інвестиції, а почуття в людей рідної домівки. І тоді все буде гаразд.