28.03.2024

Вишгород Газета ONLINE

Вишгород – офіційний сайт газети, новини сьогодні, архів. ONLINE

День, заради якого варто померти

Марина ЛЕВКІВСЬКА, 16 років                

Україна була в складі СРСР майже 70 років. Вона фактично була анексована, втрачаючи таким чином незалежність, яку мала доти. Кожен, хто приходив до влади, обіцяв витягти український народ з пекла, яке створювала попередня влада ( яка також обіцяла Україні самостійність та чудові умови життя). Цей колообіг повторювався й повторювався, доки не розпався Радянський Союз.

Причини розпаду СРСР:

–         Глибока економічна криза

–         Структурна криза радянської системи

–         Зростання національної самосвідомості

–         Дискредитація центральної влади і КПРС

–         Посилення амбіцій політичних лідерів і місцевих еліт

–         Целеспрямована діяльність Заходу на підрив і розвал СРСР

Привід до розпаду:

Спроба ГКЧП (ДКНС) здійснити державний переворот  19-21 серпня 1991 р.

Заглянемо в історію: 19 серпня 1991 року з метою повернення суспільства до попередніх порядків була здійснена спроба державного заколоту. Його ініціатори — представники вищого державного керівництва СРСР — заявили, що у зв’язку з начебто хворобою Президента СРСР М. Горбачова його обов’язки виконуватиме Г. Янаєв, а країною керуватиме Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС).

ДКНС оголосив про запровадження на півроку в окремих районах СРСР надзвичайного стану. Призупинялася діяльність всіх політичних партій, окрім КПРС, громадських організацій і рухів демократичного спрямування, заборонялися мітинги, демонстрації, страйки, запроваджувалася жорстка цензура над засобами масової інформації, призупинявся вихід газет, крім кількох лояльних до ДКНС. У Москві, де відбувалися головні події, було запроваджено комендантський час, виведено на вулиці та майдани війська.

Рішучий опір заколотникам з боку тисяч громадян, що заполонили центр Москви, дії керівництва РРФСР на чолі з Б. Єльциним, вагання військ, перехід окремих військових частин на бік демократичних сил, нерішучість самого ДКНС спричинили ганебний провал заколоту 22 серпня 1991 р. З радянським періодом в історії країни було покінчено.  Провал заколоту мав катастрофічні наслідки для КПРС, діяльність якої зразу ж було заборонено.

Після цього Президент СРСР М. Горбачов, який у дні заколоту був ізольований путчистами на південному березі Криму, стрімко втрачав владу. Різко посилювалася діяльність керівництва Російської Федерації, яка відіграла ключову роль у придушенні заколоту. Союзні органи влади були паралізовані. Виникли сприятливі обставини для здобуття незалежності союзними республіками з-під радянської окупації.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося:

За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна.

Вже 24 роки наша Батьківщина є незалежною. Українці святкують цей день почесно, з гордістю. Хтось їде до Майдану Незалежності, аби бути присутнім на мітингу, пропустити через серце сумні й водночас радісні нотки, заспівавши гімн, а хтось вдома перед телевізором спостерігає за цим, переживає ті ж емоції, поклавши руку на серце.  Всі розуміють важливість цього свята: й старі, що пережили війну, й малі, що чули від батьків розповіді про минуле та сьогодення, а особливо ті, що зараз воюють за нашу свободу й незалежність, й жінки, що чекають своїх героїв вдома.

24 серпня – 24 роки незалежності – 24 області – мабуть, цей рік особливий! На жаль, 25-та часточка України (АР Крим), як блудний син, пішла до далекого краю шукати кращого життя, але згодом зрозуміє, що те краще життя було на Україні і повернеться!

Нещодавно я прочитала книгу Люко Дашвар «Рай. Центр». Ця книга мене дуже вразила. А особливо один уривок: Сердюки -куми, які жили в 1668 році , були поховані на Трухановому острові, у 2008 році ожили. Але їх бачили тільки ті, на кому не було гріха. І вони вирішили запитати в одного хлопчика про Україну:

     « – Наші початки! Ми питаємо – ти відповідаєш! А потім, якщо вже наша ласка, і ми тобі…

–         Питайте, – згодився хлопчик, і куми враз сторопіли.

–         Ну… Питай, як лізеш всюди поперед батька в пекло, – штовхнув Свирю Микишка.

–         Питаю… – відважився Свиря. Задумався. До малого ближче підсів. – Це… Україна?

–         Україна, – засміявся хлопчик.  – А ми у Києві, столиці України…

–         У Києві столиця?  Оце дурня! – не повірив Свиря. – А де край? Край України де?

–         Кордони? – уточнив малий. – На заході – Карпати, на півночі – до Новгород-Сіверська, на півдні – Крим.

–         І Крим наш? І Карпати? – не повірив Свиря. Микишку смикає. – Ти чув, куме Микишко?! Оце свято! І Карпати наші, і Крим…»

Коли я прочитала цей уривок, я задумалась над тим, що Україна стільки потерпіла, щоб встановити свої кордони, здобути незалежність, суверенність, сформувати цілісність, а тепер знову страждає. Україна, як людський організм: втратить один орган – хворітимуть інші.

Але ми ніколи не падаємо духом і віримо, що мир процвітатиме в нашій могутній державі. Здобувши НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ніхто не має права посягати на НЕЇ!!!