Валентина ЯКОВЕНКО
ФОТО – автор, «Вишгород»
Чуємо іноді: в українського народу немає майбутнього, українська нація вироджується!.. Але насправді все більше зустрічаємо свідомих, патріотично налаштованих українців, усе частіше чуємо рідну мову, а на тлі безгрошів’я переважної більшості людей бачимо безпрецедентний факт їхньої безкорисної допомоги нашим бійцям, які захищають державу на Сході. Багато таких і в нашому місті.
У центрі Вишгорода, а ательє «Ательєра», що у дворі кафе «Коза Ностра», група жінок різного віку (від 23 до 60 років) та різних професій, об’єднавшись біля господині ательє Юлії Тригуб, зустрічаються за спільним заняттям – плетінням маскувальних сіток для наших бійців. Робота ця потребує певних матеріалів, які треба дістати, і часу, якого завжди обмаль (у кожної – сім’я, діти, робота). Та от бажання у жінок вистачає завжди.
І, якщо над першою сіткою для батальйону «Донбас» трудилися два місяці, то вже четверту (набравшись досвіду і підготувавши достатньо матеріалу) – закінчили за п’ять днів. Саму сітку, міцну, рибацьку, привіз батько Олени Виноград, тканину надали небайдужі вишгородці та й самі жінки принесли з дому.
Одна з них – диспетчер ЖЕКу Ніна Шкільна. Її старшого сина, який рік перебував у зоні АТО, змінив молодший – рядовий 72-ї бригади, для якої і призначена маскувальна сітка.
У ній – рятівна енергетика не лише небайдужих дорослих, а й їхніх дітей. Досить професійно допомагали матусям семирічна Поліна – донька Євгенії Дімітріу, шестирічна Софія – Юлії Тригуб, Артемій (шість із половиною років) – Олени Виноград. Син Анжели Шоколенко Владик (чотири з половиною рочки) по дорозі з дитсадочка завжди запитує: «Мамо, підемо допомагати армії?» і ретельно підносить старшим клаптики тканини.
По закінченні роботи Анжела Шоколенко написала нашим воїнам:
«Создали для вас ковер,
Шитый тканями узор.
Мы старались, мы трудились,
Чтоб вам это пригодилось,
Чтоб волшебный наш покров
Уберег вас от врагов
И от всякой от беды,
И развязанной войны!
Возвращайтесь к нам скорей!
Победим мы москалей!
Украине в мире жить
И детей своих растить!
Верим сильно в вас и ждем,
Знайте, вас не подведем!
Будем вас с любовью ждать
И еще ковры вязать!..»
Тепер усі гуртом взялися виготовляти ще й маскувальну кікімору степову.
Олена Роговенко, Валентина Кaрчевська, Наталія Запека, Надія Стецюк, Людмила Добровольська, Оля Хоменко, Галина Грищенко, Тетяна Гецько, Світлана Пєнкова (переселенка з Луганська), Тетяна Довгаль (із Краматорська) запрошують до гурту всіх охочих допомогти армії. Технологія плетіння маскувальних засобів доступна кожному: для цього найперше потрібні натуральна тканина природних кольорів, рибальська сітка та мішковина для кікімори. (Детальніше – за тел: (096) 135 09 37, Юлія).
Проте жінки не обмежуються лише цією роботою. Вони сушать овочі для борщів, які переважно купують за власні кошти (пальці Валентини Кaрчевської, Ніни Шкільної пожовкли від чистки цибулі). Таким чином готують не лише капусту, буряк, моркву, а й вітамінні набори – горіхи, фрукти (співпрацюють з Кухарською сотнею Києва, координатор цього напрямку Людмила Кулініч); плетуть шнури для виживання (у вигляді браслета), які витримують на розрив до 150 кг (у разі потреби варто смикнути за карабін – і матимеш 5 метрів міцної мотузки); шиють білизну для воїнів (співпрацюють зі столичною «Мадам Труссо»).
І жінки це не вважають обов’язком. А визначають свою позицію по-жіночому: «так нам підказує серце», «так зберігаємо здоров’я і життя наших бійців», «так прискорюємо мир».
