Марина КОЧЕЛІСОВА
13 липня у малій залі адмінбудинку на пл. Т. Шевченка, 1 у Вишгороді куратор проекту «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» Тарас Івасенко, фахівець проекту Валентина Тимошенко (096-510-6-510), районна служба у справах дітей та сім’ї, районний та новопетрівський сільський центри соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді зібрали вимушених переселенців, які інтегруються у вишгородську спільноту, — переважно жінок.
Розпочали із запитань: «Куди ви найперше звернулись, коли сюди приїхали?» (Відповіді: «Пішла до психіатра, бо після обстрілів… Потім згадала психологію з інститутського курсу, взяла у руки всі свої три професії — українську, німецьку, англійську — та пішла працювати до школи»; «Звернулась до урядової «гарячої лінії», до служби у справах дітей»; «У кімнату 26 Вишгородської РДА»).
Обговорили проблеми, способи їх розв’язання (плакати з інформацією для переселенців у громадських місцях; цілодобове чергування у Вишгородській РДА; створення бази даних — своєрідний ярмарок професій: хто що вміє своїми руками безкоштовно зробити для земляків; виготовлення пересувних модулів — масове дешеве житло для переселенців може знадобитися в будь-який момент після чергових обстрілів на Сході; доручення на квартиру тощо надійним людям, що залишилися вдома, на Донбасі, щоб не «націоналізували» вашу нерухомість).
Оперативно створили патріотично налаштовану громадську організацію переселенців (у РДА обіцяли допомогти зі статутом). Словом, поспілкувалися конструктивно: три пенсіонерки, дві вчительки, приватний підприємець (що не хоче сидіти на шиї громади), дві домогосподарки та три фахівці проекту.
Серед присутніх були двоє вимушених переселенців, яких знаю особисто: просвітянка Дора Тимошевська та викладач і науковець, «чорнобилець» і учасник активного спротиву російській агресії в Донбасі Володимир Семистяга (читачі газети «Вишгород» знають його за публікацією про «Молоду гвардію»).
Дора Григорівна — втілення інтелігентності: вишукана мова, нерізкі жести, доброзичливий погляд, досвід роботи на українському радіо. Володимира Федоровича не можна слухати без болю: планове зросійщення цілих міст, переселення — ешелонами — з Росії на Донбас, заохочення з боку РФ викладачів російської і повна байдужість української держави до вчителів і викладачів української (де безкоштовні поїздки мальовничими місцями України переможцям олімпіад з мовознавства?)… Ось вам і пояснення, чому на Донбасі російські танки зустрічали квітами і… списками тих, хто ЗА Україну (кого треба покарати «за фашизм»)…
Людина, що майже 2 місяці провела у камері смертників, Семистяга зазначав, що там було добре, бо у такій же сусідній — з кількома десятками ув’язнених — знущалися над людьми… Палкий прихильник українства гірко констатує, що держава не організувала належним чином прийом тих, хто втік від обстрілів: принизливо-тривале оформлення документів на допомогу, короткі (півроку) виплати — а далі хто як може… Чимало з переселенців, не знайшовши роботи, що дає змогу винаймати квартиру (а це — недешево), повертається додому і намагається пристосуватися там — а за кожного прихильника України треба боротися, вважає Володимир Федорович.
А я думаю про інше: як воно, у солідному вже віці починати все «з нуля»? Шановні читачі, ввімкніть уяву: вам не вільно говорити рідною українською, ви переховуєтесь, рятуєте життя своє і рідних та виїжджаєте, кинувши усе нажите за життя, буквально у капцях на босу ногу… А потім чуєте: «Принесіть довідку, що ви не отримуєте допомогу у Луганську» або «Вони і тут, і там отримують «гуманітарку»…
Життя ламає будь-які стереотипи. «Вата»/«вишиватництво» зашкалює не лише в Донбасі, а й у нас: «Путін — молодець!», «Люди на Донбасі все правильно роблять», «За що боролись, на те і напоролись», «Треба було не сюди їхати, а виганяти тих, хто проти України, зі свого регіону»…
А Донбас — таки український, і чинить опір не лише на патріотичних блок-постах. Донбас говорить до нас: слухайте передачі «Війна словами очевидців» Вишгородського районного радіо (офіційна група ВКонтакте) — 17 червня 2015 р. (Володимир Семистяга), 8 липня 2015 р. (Дора Тимошевська).
