28.03.2024

Вишгород Газета ONLINE

Вишгород – офіційний сайт газети, новини сьогодні, архів. ONLINE

Валерій Виговський: «Ми буквально ходимо по коштовностях»

IMG 7463

Розмовляла Катерина ЗУРМА
ФОТО — архів Валерія ВИГОВСЬКОГО, спеціально для «Вишгорода»

Багатюща археологічна спадщина й унікальні історико-культурні пам’ятки можуть стати потужною стартовою базою для туристичного розвитку Вишгорода й регіону. Про це йдеться в «Програмі підтримки археологічних розкопок у м. Вишгород на 2015 р.», яку у міській раді зареєстрував депутат Валерій Виговський.
А поки обранці планують розглянути її на найближчій сесії, він, як голова Благодійного фонду «Покоління», спонсорував початок археологічних розкопок у районі вулиць Набережної та Межигірського Спаса (за МДСПІ), ініціатором яких виступив Інститут археології Національної академії наук України. Що принесе реалізація програми місту й які сподівання від нової серії археологічних розвідок – про це наша розмова з Валерієм Павловичем.
— Чому виникла ідея з розробкою й лобіюванням археологічної програми?
— Вона виникла не на голому місті. Я неодноразово спілкувався зі Всеволодом Івакіним, старшим науковим співробітником Центру археології Києва Інституту археології НАН України, який в останні роки проводив розкопки у Вишгороді. І кожні з них були успішними.
Наше місто — це справжній археологічний клондайк, ще до кінця, можливо, багатьма не збагненний. Бездонний колодязь, заповнений раритетами та старовинними артефактами і реліквіями, цінність яких іноді виходить за рамки людського усвідомлення.
Останні знахідки значно збагатили археологічну скарбницю України й розширили уявлення про життя наших предків часів формування Давньоруської держави ІХ-ХІ ст. Не забуваймо: Вишгород — ровесник столиці Київської Русі, а нині України — Києва і тривалий час — до 13 ст. — відігравав відчутну роль як духовно-культурний та торгово-комерційний центр.
Саме тут княгиня Ольга облаштувала свою резиденцію, місце розташування якої по сьогодні залишається таємницею. Сюди приїжджали відпочити разом із військовою дружиною перші князі — Святослав, Володимир та Ярослав Мудрий.
Не до Києва, а до Вишгорода із Візантії привезли першу чудотворну ікону Богородиці — «Вишгородську», до якої кілька століть звідусіль сходилися християни помолитися й преклонити коліна. І саме в нашому місті були поховані перші на Київській Русі святі страстотерпці Борис і Гліб, мощі яких, за літописними свідченнями, покояться у вишгородській землі. Отже, шукати й відкривати є що.
Водночас ми ще досі не навчилися повноцінно шанувати свою історію й використовувати можливості даної Богом багатющої духовно-культурної спадщини, як це роблять на Заході. Подивіться, як вічне місто Рим дбайливо оберігає пам’ять про стародавні цивілізації. І це окупається! Щорічно його відвідують мільйони туристів, залишаючи тут чималі кошти, а черги на вхід до численних музеїв, популярних археологічних пам’яток під відкритим небом — Колізею, Палантину, Римського форуму — розтягуються на сотні метрів. І люди готові стояти годинами в них, аби тільки потрапити всередину й відчути атмосферу стародавнього Риму. Аналогічна ситуація на місцях археологічних розкопок у Греції, Єгипті, Туреччині.
У Вишгорода, на переконання багатьох фахівців, не менший потенціал. Якщо в Італії так шанують археологічні залишки на пагорбах, з яких починалася Римська імперія, то на вишгородських землях так само започатковувалась історія Київської Русі. Образно кажучи, ми буквально ходимо по коштовностях, якими через свою байдужість, аморфність, безініціативність досі не скористалися.
— Ви вірите, що археологи й у Вишгороді знайдуть свою пектораль, як на кургані Товста Могила на Дніпропетровщині?
— Не в золотих пекторалях суть, хоча це — унікальні історичні подарунки. Для багатьох фраза «найцінніша знахідка» сприймається як найкоштовніша. А от для справжніх цінителів історії найціннішими є ті артефакти, які несуть найбільше інформації про свої епохи.
Вишгородська земля багата саме такими археологічними раритетами. Золоті й коштовні вироби передаються століттями з рук у руки й втрачають свою хронологічну знаковість. А архітектурні руїни, побутові речі несуть дихання доби. Чимало сучасних людей, стомившись від урбаністичної реальності, шаленого ритму життя, хоч на кілька годин прагнуть поринути до історичних першоджерел. Всеволод Івакін — досвідчений науковець, і він переконаний, що на новому місці розкопок віднайде не менш значущі історичні артефакти, які ще більше привідкриють таємниці нашого минулого.
— Але ж будь-які розкопки додатковим тягарем лягають на місцевий бюджет…
— Комерційна вигода від них, як доводить світовий досвід, є набагато більшою. Тільки нею треба вміти мудро скористатися. Івакін на цьогорічні археологічні дослідження попросив 50 тис. грн.
Якщо врахувати, що бюджет міста — 50 млн грн, то ця сума становить 0,1% — крапля в морі на фоні очікуваних дивідендів, які можуть обернутися в разі удачі стократними вигодами. Тим більше, що зараз є перевиконання бюджету за півроку.
Це одна з можливостей перспективно вкласти кошти з вигодою для престижу міста. Я взагалі вважаю, що слід написати не тільки програму археологічних розкопок, а й програму духовно-культурного розвитку міста.
І як депутат зроблю зі свого боку все, щоб наступного року в бюджет було закладено 100-200 тис. грн на маркетингову роботу з підвищення іміджу Вишгорода, проведення у нас міжнародних і всеукраїнських фестивалів, конкурсів, ярмарків. Щоб місто заграло іншими гранями й своїми райдужними переливами привернуло увагу до себе світової громадськості.
— А якщо інші депутати не підтримають програму?
— Мені важко сказати, які аргументи можна навести проти неї. Адже мова йде насамперед про престиж, обличчя міста.
Згадайте, який інформаційний бум зчинився навколо розкопок у Вишгороді в 2012 р., коли дослідники натрапили на рештки давньоруської садиби і попервах не виключали, що вони можуть бути руїнами заміського палацу княгині Ольги. Тоді навіть закордонні інформагентства із захопленням розповідали про вишгородські знахідки.
Якби у Вишгороді була нормально розвинута туристична індустрія, то вже тоді б ми мали справжнє паломництво, яке принесло б чималі прибутки.
Статистика — найсуворіший суддя. Сьогодні туризм обернувся на одну з провідних високоприбуткових галузей світової економіки. У 2014 р. сукупний дохід від нього становив $1,5 трлн, і, попри складні геополітичні процеси, прибутки зросли абсолютно в усіх країнах світу.
Але головна його особливість в тому, що він заразом стимулює розвиток понад 50 суміжних комерційних напрямків: малий і середній бізнес, торгівлю, готельне господарство, спорт, транспорт, побут, народні промисли, створює нові робочі місця й зменшує відтік кадрів за кордон. Тому кожна країна, регіон, місто прагнуть пропагувати та популяризувати свою туристичну привабливість.
Голос Вишгорода так само має сольно зазвучати в туристичному просторі. Сьогодні часто наводять позитивний приклад туристичного вибуху у Львові, який ще років 15 тому занепадав. А секрет прориву простий — підприємливість та ініціативність.
Один приклад. У 1990-х науковий працівник Центрального державного історичного архіву України Наталія Царьова запровадила у місцевій пресі рубрику «Вуличками стародавнього Львова», розповідаючи цікаві історії про кожний будинок, провулок, скверик.
Нині ці розповіді виросли у комерційно прибуткові вік-енди й тури — «Княжими двориками», «Австрійський Львів», «Археологічні скарбниці міста Лева», «Лабіринтами львівських підземель», «Стопами Яна Собеського», «Замкові привиди», «Кавовий Львів». Ініціатива, спрямована в правильне русло, принесла комерційний успіх.
А наше місто має набагато більше насичену історію. От тільки не треба гнатися, як це ми зараз спостерігаємо, за тимчасовою вигодою у вигляді хаотичної забудови й руйнації історичної частини міста.
За нинішніх скрутних умов у Вишгорода є два виходи: або сліпо тинятися по скарбах із простягнутою рукою, або навчитися заробляти самим і дати заробляти іншим. Ми повинні не бездумно провалювати програми на сесіях, а навпаки — вміти побачити раціональне зерно, яке здатне принести щедрий колос.
Вишгород і так дуже спізнився із розвитком туристичної сфери. Настав час надати поштовх ініціативним і підприємливим, створивши сприятливі умови для туристичного ривка. Головне — не боятися робити перші кроки, навіть коли підставляють підніжки. Із таких кроків починало кожне комерційно успішне місто.