Галина МАКАРЕНКО
ФОТО — автор, спеціально для «Вишгорода»

Прощаючись зі школою, випускники 11-х класів спеціалізованої школи «Сузір’я» беруть на себе великі зобов’язання: не тільки обрати власний шлях і бути гідними рідної  школи, а й зробити вагомий вклад у розбудову України, вивести її на новий рівень життя, підняти її своїми молодими, дужими руками. Свої наміри вони висловили дуже патріотично — пройшли вулицями міста з десятиметровим українським прапором і вручили його повноважному представникові міської влади — Вишгородському міському голові Віктору Решетняку.

На шкільному подвір’ї стало гамірно ще задовго до початку святкової лінійки. Сьогодні офіційно дзвенить Останній дзвоник — і якщо для учнів перших-десятих класів він сповістить тільки про літні канікули, то для одинадцятикласників та декого з дев’ятикласників — це останній дзвоник у їхньому шкільному житті. І хоча випускники з нетерпінням його чекають, але цю мить переходу з безтурботного дитинства до самостійного буття, коли багато що доведеться вирішувати самому, все ж прагнуть затримати, побути якнайдовше у класах, поспілкуватись з однокласниками, вчителями, зробити побільше знімків з однокласниками та вчителями…

«Сузір’я» в нинішньому році виряджає за поріг школи два одинадцятих класи – «А» та «І-Т». Досить дивна для класу нумерологія поряд зі звичними «А», «Б», «В»… «А все дуже просто, — розповідає класний керівник 11 «І-Т» класу Лілія Гордійчук, — учні зосереджені на вивченні інформаційних технологій».

У класі «А» — найбільше переможців обласних та районних олімпіад.  Це підтвердилось і на урочистій лінійці, коли директор школи Світлана Лозицька вручала учням грамоти та дипломи. Та й усі шість «золотих» медалей, які цього року отримали випускники школи, — саме у цьому класі.

До речі, крім випускників «іменинницею» почувала себе й учениця 9 «І-Т» класу Ольга Кочеткова, яка отримала відзнаки за перемоги у Всеукраїнських олімпіадах: 6 дипломів — на районному рівні та один (з біології) — за третє місце на обласному.

Чимало інших учнів школи також було відмічено багатьма дипломами та грамотами за успіхи в навчанні. А членам загону юних інспекторів руху «Жезл» інспектор Департаменту ДАІ лейтенант Євген Мельниченко вручив подяки за почесне четверте місце в обласному фестивалі загонів ЮІР.

Не залишились без грамот та подяк за підготовку учнів до предметних олімпіад і вчителі — їх урочисто вручила директор школи Світлана Лозицька, а учні підтримували кожного педагога вигуками «Молодець!» та дарували їм квіти.

Всі випускники гідно пройшли шкільний шлях, набрались знань, і тепер залишається їм побажати тільки одного – щоби вони з розумом розпорядились усіма цим, застосували на практиці, щоби побудувати власне майбутнє і закласти добре підґрунтя для розбудови України, її подальшого розвитку. Саме такі надії висловили директор школи Світлана Лозицька, заступник Вишгородського міського голови Олександр Ростовцев, головний спеціаліст районного відділу освіти Світлана Малашенко, інспектор Департаменту ДАІ, керівник загону юних інспекторів руху Євген Мельниченко, перша вчителька Любов Скібінська, класні керівники Лілія Гордійчук та Оксана Проценко, мама випускниці Наталя Унучко, молодші учні школи, котрим випускники передали шкільну естафету. Світлана Лозицька зачитала також привітання від голови облдержадміністрації Володимира Шандри.

 

Олександр Ростовцев, привітавши випускників, передав від міського голови Віктора Решетняка не тільки вітання, а й запевнення, що міська влада дбає про кожну школу, про розвиток кожного учня і для цього вже невдовзі неподалік школи розпочнеться будівництво стадіону з усією інфраструктурою — це буде подарунок і для школи «Сузір’я», і для всього міста, щоб молодь загартовувалась, міцніла і оздоровлювалася.

Доречно буде зазначити, що все свято було просякнуто духом патріотизму – багато хто з учнів, вчителів та батьків прийшов в українських національних костюмах, під бурхливі оплески на майданчик, де проходило свято, молодь у вишиванках винесла український прапор і всі присутні дружно заспівали Гімн України.

 

Учні випускних класів також були вдягнуті в українських традиціях: клас «А» — у вишиванках, а ось дівчата з класу «І-Т» — у жовтих платтях, а їхні однокласники — у блакитних сорочках, і коли вони закружляли у танці, то складалось враження, що це майорять на шкільному подвір’ї українські прапори. Була на святі і ще одна досить цікава «родзинка», пов’язана з українським прапором, але про це — трохи пізніше.

А тут ще кілька слів буде доречно сказати про самих випускників. Ось як їх характеризують класні керівники. Лілія Гордійчук (11 клас «І-Т»): «Сьогодні я випускаю зі школи цих учнів, як своїх діток. Це клас особливий, вони вивчали поглиблено інформаційні технології, англійську мову, математику, фізику. Вони — майбутні працівники І-Т-сфери, і без перебільшення можна сказати, що вони — майбутнє нашої науки, нашого прогресу.

Одні з учнів були більш старанні, інші — менш, але загалом це нове покоління, яке по-новому бачить майбутнє. Відсотків 95 з класу будуть вступати до вузів. Можна сказати, що вони підготовлені до самостійного життя і заслуга школи поряд з батьками тут чимала».

Оксана Проценко (11 клас «А»): «Дякую першій вчительці Любові Василівні Скібінській, яка підготувала таких чудових дітей, заклала в їх душах потяг до знань, до творчості. Цей клас подарував мені чимало щасливих моментів.

Це, як я вважаю, «зоряний» клас. Діти успішні, вони звикли бути лідерами, і я сподіваюсь, що це допоможе їм і надалі бути успішними в житті.

Те, що вони підготовлені до життя, показало сьогодення, коли вони практично самі організовували все шкільне життя, проявляли у всьому неабияку творчість, я тільки корегувала, покоряли високі вершини у навчанні. Крім усього (я це відчула в нинішньому навчальному році), вони — справжні патріоти і проявили себе справжніми громадянами, котрим небайдужа доля тих, хто проживає поруч. Це підтвердила і акція «Милосердя», в якій наш клас не тільки взяв активну участь, а й був визнаний кращим».

Самі ж випускники, ділячись враженнями в день Останнього дзвоника, визнають, що хоч і дозволяли собі бешкетувати, допікали вчителів непослухом та невивченими уроками, але шкільна громада стала для них справжньою родиною, де зажди відчувалась теплота і підтримка.

Останній дзвоник, а особливо Останній дзвоник для випускника, як правило, стає, традиційним сімейним святом. Ось і на цьогорічне свято прийшли цілими сім’ями, і, як на справжньому святі, навіть губились малюки — ведучій свята довелось оголошувати: «Мама і тато, які загубили малюка, підійдіть до сцени…». Малюк виявився занадто самостійним і хоч йому ще рано до школи, але він вже зараз намагався влитись у велику і дружну шкільну сім’ю.

 

А ось іншим хлопчикам — Артему та Денису Коржикам — якраз час до школи, і вони прийдуть цьогоріч у перший клас, прийнявши естафету від своєї старшої сестри Олени, випускниці, що сьогодні прощається зі школою. Батьки Володимир Павлович і Оксана Володимирівна сподіваються, що хлопчики, як і старша їхня донька, затишно почуватимуть себе у школі та зможуть отримати максимум знань.

…А щодо «родзинки» свята, пов’язаної з українським прапором, то своєю неординарною ідеєю випускники школи «Сузір’я» підняли патріотичний дух не тільки своєї школи, а усього міста: тримаючи в руках десятиметровий прапор, вони пройшли вулицями Вишгорода до адмінбудинку, і перехожі разом із ними вигукували «Слава Україні! Слава Вишгороду!» та співали Гімн України. До речі, акомпонували хору учениці школи на саксофонах.

Передаючи міському голові Віктору Решетняку прапор, випускники наголосили, що він — утілення мрій і сподівань, отож чекають, що влада зрозуміє ці сподівання і все зробить для того, щоб молодь змогла реалізувати свої плани, найповніше застосувати здобуті у школі знання. З великою повагою і гордістю Віктор Олександрович прийняв прапор: «Ви зробили величний подарунок і мені особисто, і всій вишгородській громаді. Ваш щирий порух доводить, що ви справжні патріоти, готові захищали Україну. Вклоняюся вчителям і батькам, що виховали вас такими».

…Для випускників школи «Сузір’я» продзвенів Останній дзвоник. Окрилені його звуками, вони поспішають робити перші кроки у самостійне життя, і вчителі та батьки сподіваються, що висловлені ними поради сприятимуть тому, щоб ці кроки були успішними.