15.07.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Роздуми про Вишгородський район, адміністративно-територіальну реформу і не тільки…

Віддаю перевагу організованим формам вирішення питань, а тому ніколи не мітингувала… Як кажуть, ніколи не говори «ніколи», все колись доводиться робити вперше, і я, виявляється, не виняток.
22 червня ми вийшли на мітинг під стіни комітетів Верховної Ради ЗА Вишгородський район та на підтримку рішення районної ради щодо можливості існування Вишгородського району як окремої адміністративно-територіальної одиниці в результаті укрупнення районів чи, як тепер модно називати, районування. Для цього є всі можливості і підстави, не буду зараз наводити цифри, факти й аргументи — повірте, їх достатньо і всі вони є в офіційних документах. До цього застосовувалися й організовані форми вирішення питання — рішення сесії, зустрічі, розмови, звернення в усі усюди і всі, які тільки можна, інстанції, але, як зрозуміли пізніше, все це безрезультатно, бо хтось уже «домовився». Ще раніше і ще краще. Вирішувати все мирним шляхом, дипломатично, знаходити консенсус, а якщо вже й боротися, то ЗА щось чи ЗА когось, а не ПРОТИ — це кредо мого життя. Часу, щоб висловити свою думку в очі народним депутатам чи в коментарях під постами, поміркувати, обдумати побачене, прочитане і почуте, ще раз переглянути законодавчу й нормативно-правову базу з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування було, вважаю, достатньо. Головне, що подумала, перш ніж все це писати. Викладу свої думки у формі розширених висновків, хай навіть емоційно забарвлених — як же без цього!
1. Реформи проводяться для того, щоб покращити життя людей — це декларують усі, а насправді поки що бачимо зворотнє. Хто краще за самих людей знає, як їм краще, вибачте за тавтологію, житиметься? Риторичне запитання, але в житті, виявляється, не так! Все продовжує робитися «зверху». Людей ніхто не запитує, з людьми не радяться, їх не слухають, до їхньої думки не прислухаються. Зокрема в нашому випадку. Теоретики, які жодного разу не були в районі, малюють циркулем і лінійкою, ой, вибачте, уже застосовуючи новітні інформаційно-комунікаційні технології, цей район на карті оновленого адміністративно-територіального устрою! За людей весь час хтось вирішував раніше, вирішують і зараз, хіба що в оновленому «офісі реформ». Що ж змінилося з часів махрового «совка»?!! Тоді хоч «для галочки», але начебто радилися з «низами», аборигенами. А зараз — нема ні «для галочки», ні «начебто»… Всім відомо: якщо реформи робляться зверху, вони приречені.
2. Закон про адміністративно-територіальний устрій ще не прийнятий, а районування активно проводиться. На практиці ж, як відомо, не завжди так, як у теорії. Нема доріг у лісах між селами і мостів через Київське водосховище у кожному прибережному населеному пункті нашого, розташованого на лівому й правому березі водосховища, Вишгородського району, площа якого становить 2031 кв. км. 904 кв. км (44,5 % всієї площі) зайнято лісами і 488 кв. км (24 % території) становить водна поверхня. Це унікальна територія, і чи знаєте ви ще район, схожий на наш? Але я зараз — не про унікальність, а про те, що, наприклад, аби доїхати із села Рудня-Димерська, розташованого на правому березі, до села Жукин, яке на лівому березі, потрібно проїхати 52 кілометри до Вишгорода, переїхати через дамбу і проїхати ще 42 км, щоб дістатися Жукина. А тому доступність, виміряна не протяжністю існуючих доріг, а «під циркуль», у житті зовсім інша. Наступаємо на ті ж граблі, як і під час гучно проваленої у 2005 році адміністративно-територіальної реформи Романа Безсмертного! Але тоді нас почули! Що заважає почути зараз? Особистісні якості тих, хто впливає на прийняття рішення чи щось інше?
3. Так, народному депутату можна вийти до мітингарів, пишатися цим — «ось, бачте, я вийшов, я з вами, я ваш…», але при цьому бути далеко-далеко від цих людей, або високо-високо… Розповідати, що для людей нічого не зміниться, якщо адміністративний центр району буде в іншому місті, головне — ОТГ, бо всі гроші будуть там… Можна ще й проекзаменувати людей, запитавши в них, які повноваження має район, плутаючи при цьому поняття «закон» і «законопроект». Якщо нема різниці для людей, то чому ж так радіють, що будуть адміністративним центром однойменного району керівники-сусіди, публікуючи урочисті пости в соціальних мережах і фотографуючись з народними депутатами, які перед цим говорили нам, що для людей «нема різниці»?.. Значить, все ж різниця, як завжди, є?!! Ну так, вони можуть зверхньо ставитися до мітингарів, називати їх «княгинями і князями», принижувати їх, насміхатися над людьми, бо ці люди ще не бачили закону, і не тому, що його не читали, а тому, що він ще не прийнятий. Що ці люди не були на тренінгах, нарадах, семінарах, не читали брошур і методичок з приводу адміністративно-територіального устрою, як пощастило декому за родом своєї діяльності, а вони є законослухняними громадянами, вірять у справедливість закону і ще не всі втратили віру в законодавчий орган нашої держави. Так-так, і Основного Закону України, і того закону, якого ще нема…
Тож, шановні добродії, не насміхайтеся, будь ласка, над людьми, критикуючи їхнє начебто «нерозуміння». Не заплутуйте їх беззаконням, правовим свавіллям і законодавчим спамом! Якщо навіть люди не розуміють, то відчувають, де правда, а де брехня, де робиться за юридичними законами і законами людської совісті, а де — за чимось іншим, від лукавого. А якщо без емоцій, то створіть спочатку повну і досконалу законодавчу базу для реформ! Саме цього чекають люди, бо хочуть жити в правовій державі! До речі, навіть не всі народні депутати читають законопроекти, голосуючи за їх прийняття — самі про це говорять!
4. «Уже пізно», «схаменулись», «очухались», «пізно пити боржомі», «імпотентна влада», «спали і прокинулись», «за 5 років не створили в районі жодної ОТГ» та ін. — чого тільки не лунало на адресу районної влади в соціальних мережах, в тому числі, і від керівників органів місцевого самоврядування сусідньої адміністративно-територіальної одиниці, що, погодьтеся, не робить честі нашим сусідам. З боку воно завжди видніше, і кожен з нас краще знає, що повинен робити хтось, а не ми. Скажу одне: вина всіх і кожного, хто хотів і хоче, щоб Вишгородський район був. У кожного ця вина своя — рівно на стільки, на скільки він винен…
5. Чому Київська обласна державна адміністрація, готуючи пропозиції в Кабмін, так вчинила з Вишгородським районом — вирішила стерти цю назву з карти Київської області, нівелюючи всі заслуги району? На це питання поки що я не знайшла відповіді…Можливо, відповідь буде в офіційній позиції народного депутата по 96 округу Ольги Василевської-Смаглюк щодо районування. На своїй сторінці вона констатувала продовження роботи над «зваженим і справедливим рішенням». З її слів, саме за її ініціативи «прийнято рішення про продовження обговорення і напрацювання з КОДА і зацікавленими сторонами». Що ж, віримо, відстоюємо, доводимо і сподіваємось, що справедливість восторжествує! Поки що все. Далі буде. Вишгородському району БУТИ!
Валентина ДУХОТА