10 травня — День Матері
…Це нарешті зрозуміти свою маму. Усі її страхи, застереження, хвилювання, які часом смішили, іноді дивували, а іноді від них ставало й трохи лячно. Ну, і класичне: «Ось будуть у тебе свої діти – зрозумієш».
Я зрозуміла, мам. Після надцятого пояснення своїй донечці, чому не варто виходити в +25 на вулицю у зимових чобітках та втирати мамину косметику в монітор ноутбука, я нарешті зрозуміла. Можливо, не все й не так, але тепер, промовляючи: «Спочатку суп, а потім солодощі», я навіть звучу так, як ти.
Бути мамою – значить бути трішечки чарівником. Бо іноді знімаєш біль поцілунком, рятуєш від суму та поганих снів фразою «мама поруч». І лише тобі відомі десятки «заклять» від «підліжкових» та монстрів, які з’являються, коли вимикається світло в кімнаті.
Саме із народженням дитини, десь на другому-третьому тижні хронічного недосипання приборкуючи у собі страх перед невідомістю, у нас якраз і прокидається оця здатність творити диво і бути дивом заради свого маленького щастя.
Бути мамою – це стати страховою компанією. І це на все життя. Бо спочатку ти прислухаєшся до кожного подиху, потім ловиш свого малюка за секунду до падіння з ліжечка, що вже говорити про перші спроби їзди на самокаті чи велосипеді, і так до останнього подиху, здається, тримаєш над ним небо.
Тут, звичайно, дуже важливо не перестаратися із гіперопікою та дозволити чаду набити свої синці. А згодом – навчитися творити свої чудеса, аби в майбутньому самому стати тим, хто ловить над прірвою та міцно тримає за руку, коли це вкрай необхідно.
Бути мамою – це тримати баланс. Баланс між усім світом і своєю дитиною, яка таки претендує замінити вам увесь світ. І в якусь мить вам і справді може здатися, що світ дитини поглинув вас повністю. Але варто навчитися тримати баланс між дитячим «хочу» і власними потребами.
Ставши мамою, ми, без сумніву, змінюємся, але це не означає, що повинні втрачати себе. І саме відстоювання своїх потреб – хороший спосіб навчити малюка рахуватися з чужими інтересами. Тому в житті мамі так важливо вчитися, працювати, розвиватися, зустрічатися з подругами, мати час для себе та своїх хобі.
Бути мамою – це однозначно любити – щиро, безкорисно. Це осягнення якогось неземного абсолюту любові. Ти просто любиш кожної миті. Навіть тоді, коли хочеться волати від злості й утоми на увесь світ. Любиш так, як ніколи до цього. З медичної точки зору, усі ці неземні почуття любові в нас запускають гормони. Мовляв, звичайна хімія. Але й тут я можу посперечатися. Недаремно кажуть, з перших днів вагітності жінка немов випромінює внутрішнє сяйво.
Бути мамою – це починати новий день із найщиріших обіймів, найдорожчого цілунку в щічку і слів: «Мамочка, я тебе люблю».
Безумовно, я далеко не ідеальна, і вже навіть не прагну бути ідеальною мамою. Залишу це героїням спеціалізованої літератури. Впевнена, що наробила й ще нароблю в майбутньому у цій ролі не одну сотню помилок. Але бути МАМОЮ – це те, що я ніколи б і ні на що у своєму житті не проміняла. Єдине, на що сподіваюся, у мене вийде навчити свою донечку головному – бути щасливою.
Вікторія ШМИГОРА
