Повернувшись з Вишгорода, сусід гукнув мене на хвилинку:
— Ось купив пакет редиски у гіпермаркеті, — розпочав він. — На вигляд — нормальна, думаю, смачна і соковита. Увечері салат жінка зробить.
— Ну то й що з того? Смачної вечері вам, — відповів я.
— Ти вгадай, хто виробник? — продовжив сусід.
— Мабуть, херсонські чи запорізькі фермери.
— Фіг ти вгадав! Редиска — з Ізраїля!..
Відверто кажучи, я був шокований. Імпорт редиски у той час, коли свою фермери викидають на смітник, бо ринки закриті — це, щонайменше, кощунство. Тисячі тонн огірків, зелені, цибулі, капусти, броколі, редиски селяни змушені викидати на гнійники, згодовувати худобі, бо немає збуту. Вся важка праця у теплицях і парниках взимку і на початку весни виявилася марною для тисяч сімей. Люди викинули на вітер свої кровні, затрачені на насіння, дрова на опалення теплиць, електроенергію, бо держава їх кинула підло і жорстоко.
«Наїлися» вітамінної продукції і ми — пересічні покупці. Де це було бачено, щоб в Україні у супермаркеті перед травнем молоду цибулю продавали по 120 гривень?! Під приводом коронавірусу сільськогосподарські ринки було зачинено. Ідіть до супермаркетів! Хочеться запитати урядовців: а що, у супермаркеті безпечніше знаходитися, ніж на свіжому повітрі на ринку? Чому кордони закриті, а імпортні овочі не вибувають з великих торгівельних мереж?
Дехто виправдовується, мовляв, хотіли, як краще, а вийшло, як завжди. Але не треба бути експертом, щоб переконатися, що подібне — не помилки посадовців, а чистої води змова корупціонерів «нагорі» і великих торгівельних мереж. Зараз у них «жнива» на фоні карантину. Це мільярди прибутків. І люди змушені підкорятися діям мафії, бо дитині, яка просить огірочка чи яблучко, не поясниш про захмарні ціни. За два місяці карантину у більшості людей гроші вже на нулі. Вони осіли у кишенях крупних перекупників, які жируватимуть на них у Майямі, на Сейшелах, об’їдаючись на яхтах «Фламбе марискада» з лангустами у ромі, вині і маракуйї. А ви, сіромахи, гризіть імпортну редиску.
Відрадно лише те, що терпець ще недодушених українських фермерів урвався. Акції протесту змусили високопосадовців надати дозвіл на відкриття ринків. Але чи не запізно? Велика частка сезонної продукції вже на смітниках. Чи знайде Уряд управу на перекупників, на монополію великих торгівельних мереж — теж невідомо. А це — продовження вакханалії цін на зелень, таку необхідну людям у період авітамінозу. Чи діждемося ми на відкритих ринках традиційних на цей час цін — покаже час, хоч і віриться з великими зусиллями.
Володимир ТКАЧ