Цього тижня ми знов згадували страшну подію, що сталася 26 квітня 1986 року. На жаль, вона зовсім не втратила своєї актуальності, а страшні наслідки та ризики від Чорнобильської аварії насправді не тільки не послаблюються, а ще й посилюються. І особливо яскраво ми побачили це саме цього року.
Чорнобиль знову нагадав про себе великими пожежами.
І, на жаль, знову ми здивовані реакцією влади, насамперед — президента, який відреагував на пожежі лише на 11­й день після їх початку — доволі слабка та запізніла реакція, яка, чомусь, нагадує кволі дії радянської влади у 1986­му.
Тим часом хочу звернути увагу на дві основні групи чорнобильських питань: екологічний фактор та фактор людяності державиповаги державної влади до ліквідаторів та осіб, що постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС.
Екологічний фактор. Чорнобильські ліси і досі палають. Київщина потрапляє в лідери світових рейтингів по забрудненню повітря. Деякі експерти навіть стверджують, що ми вже знову посилено дихаємо радіацією, мікрочастини якої потрапляють в організм разом із продуктами горіння — продуктом горіння. Дим від пожеж містить чорний вуглець, вкрай небезпечний для шляхів дихання, який, згідно з дослідженнями, підвищує ризик онкозахворювань.
Горять дерева, що накопичили радіонукліди за 30 років. Причин пожеж дві — природна (суха, аномально тепла зима) та людський фактор (тут і недбайливе безконтрольне ставлення населення до випалу минулорічної трави і, безсумнівно, навмисні підпали).
Виникає питання: а що робить влада для покращення екології та зменшення ризиків шкідливого впливу на людський організм?! Що робить для запобігання пожежам?! І взагалі — що робить для подальшої ліквідації наслідків?!
Звертаю увагу, що новий саркофаг, НБК, англ. New Safe Confinement — «Новая защитная оболочка»), що був урочисто відкритий минулого року, — це зовсім не вирішення проблеми, а лише тимчасовий захист від пилу. Другий етап ліквідації — це розчищення всього, що під ним. Ніхто наразі навіть достеменно не знає, скільки палива залишилось у самому реакторі, не говорячи вже про те, що весь «викид» має ще бути залитий бетоном, порізаний, вивезений з­під саркофагу та захоронений.
Це мало бути другим етапом ліквідації. Але, на жаль, нове керівництво держави не тільки не виділяє кошти навіть на розробку проекту подальших робіт, але й не звертається до світового суспільства стосовно цієї проблеми.
Другий фактор — людяність і повага до ліквідаторів та всіх інших осіб, що постраждали внаслідок аварії. Насамперед — повага до ліквідаторів, які боролись за наше життя у 1986 році, під час будування саркофагів та розчищення території, під час роботи, що наразі не скінчилася і триває аж до нашого часу, та повага до хлопців із ДСНС (як ми бачили також під час візиту Екологічної комісії облради до зони ЧАЕС), які сьогодні працюють методами 30­річної давнини — старими машинами та «хлопушками» — палками з тканиною...
Дихаючи радіаційним пилом, вони боряться за нас і досі. Повністю виснажені, вони отримують мізерні кошти. Підрозділи ДСНС не мають навіть тих невеличких додаткових премій, як буває в інших підрозділах, від надходжень платних послуг населенню/аграріям.
А яка ж реакція держави на цю героїчну працю?!
Наразі керівництво держави звужує або повністю відміняє пільги чорнобильцям, що порушує навіть базові конституційні права українців!
Нагадаю: одним із основних прав українця згідно з Конституцією, є право на соціальний захист. А ст. 22 Конституції не дозволяє звужувати права людини. Тобто, держава не має права відміняти пільги ліквідаторам та населенню, що постраждало під час аварії.
Звертаю увагу, що попередніми урядами, навіть незалежно від того, хто був президентом, завжди приділялась увага проблемам навколо ЧАЕС, підтримувались пільги, а за останній «попередній» уряд Гройсмана пільги були навіть дещо збільшені... І що ми маємо зараз?! Повне нехтування цим питанням.
Громадські організації, що піклуються про ліквідацію наслідків аварії та соціальний захист населення, звертаються в суди (Конституційний, європейський по правах людини) та виграють їх, але влада не це не реагує, лише поздоровляє нас зі «святом» Чорнобиля.
Але ніхто не має права нехтувати базовими правами громадян!
Мова не йде про надвеликі витрати держави. Насамперед йдеться про пільгу в сплаті комунальних послуг у розмірі 50 відсотків. Але ж — ні, навіть цього не хоче наша влада.
Тобто олігархи­енергетики можуть збільшувати вартість комуналки, як схочеться, а громадяни, що втратили майно і здоров’я внаслідок аварії, мають сплачувати їх і так завищені тарифи по повній?!
Тобто, що ми маємо сьогодні?!
Маємо пожежі, маємо нехтування екологічною безпекою.
Є гроші на безглузді реформи, на «діджиталізацію», але немає коштів на розроблення проекту подальшої ліквідації наслідків, немає коштів навіть на закінчення спорудження вишок спостереження в чорнобильських лісах, немає коштів на оснащення ДСНС сучасними засобами пожежогасіння та захисними костюмами.
Є мрія президента «про посилення туризму в ЧАЕС», але немає мрії про захист здоров’я та безпеку людей, які працюють у зоні та мешкають навколо, в тому числі і в нашому районі.
Звертаюсь в межах представницьких повноважень обов’язків депутата до влади з вимогою приділити увагу дооснащенню ДСНС сучасними протипожежними засобами (включаючи засоби спостереження для своєчасного реагування). Вважаю необхідним надання пожежних машин не тільки ДСНС, а й також державним лісгоспам. Офіційний запит стосовно цього, який, сподіваюсь, буде підтриманий на сесії Київської обласної ради, спрямую до відповідних органів державної влади.
Вимагаю від влади і надалі підтримувати систему пільг та медико­профілактичних заходів для ліквідаторів, а також осіб, що постраждали від аварії, та працювати над її вдосконаленням, а не скорочувати!
І щиро дякую Героям­ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, які завжди будуть символом громадського подвигу та самопожертви.
Андрій ПЕЩЕРІН,
депутат Київської обласної ради