На жаль, мені довелося побувати у столиці провінції Хубей — місті Ухань лише проїздом із Шанхаю до Чунцина. З вікна експресу виднівся красивий 12-мільйонний мегаполіс на річці Янцзи. Тоді навіть і подумати не міг, що через два роки Ухань стане синонімом знаку біди — коронавірусу.
Уханський синдром в Україні яскраво продемонстрував нашу дикість, нетерпимість і зневагу до земляків, яким випало нещастя евакуюватися з Уханя. В одних областях осатанілі місцеві жителі перекривали дороги до санаторіїв, де мали проходити карантин ці нещасні люди, в інших містах місцеві ради приймали теж відповідне безглузде і антигуманне рішення, оздоровчі заклади під різними причинами відмовлялися приймати пасажирів спецавіарейсу. Були б в Україні безлюдні острови — загнали б на них цих бідолаг.
Спалах коронавірусу ще раз засвідчив, що сучасна людина ніяк не змінилася з часів середньовіччя, коли цькували хворих на проказу, чуму, холеру. Не лікували, а саме цькували.
Я пригадую 1986 рік. Аварія на ЧАЕС, евакуюють людей. І знову серед людності прокидається тваринячий інстинкт самозбереження. Від мешканців Прип’яті і Чорнобиля жахаюся, як від скажених собак, мовляв, заразні на радіацію. Сьогодні ті ж чорнобильці вже кричать уханським українцям — «не пущать!»
Пригадаємо спалах СНІДУ. Якщо у колективі дізнавалися, що колега віч-інфікований, він ставав ізгоєм, його виживали мало не прямим текстом. Колективне помутніння розуму — що може бути страшніше?
Час від часу на людство накочуються якісь віруси, скажімо, африканська лихоманка Ебола. Релігійні фанати заходилися в екстазі, що це — кара Божа, бо вірус — невиліковний. Та за півроку медицина створила надійні ліки і вірус локалізували. Те саме буде і з коронавірусом. Хвороба пішла на спад. Китайці, американці вже практично створили надійну вакцину і спалах, не епідемія, коронавірусу зійде нанівець у найближчі місяці. От тільки наша дикість не зникне. Вона притаїться до наступного слушного моменту і як завжди вибухне в осатанілій і напівбожевільній формі. Наша дикість на відміну від коронавірусу — невиліковна.
Володимир ТКАЧ
