Анатолій КОЗАК
ФОТО — родинний архів Жуланових

У перший день нового 2014-го року ювілей відзначає голова міської ради ветеранів Петро Григорович Жуланов – людина, знана і шанована у Вишгороді.
Його батьківщина – м. Солікамськ Пермської області (Російська Федерація), де він народився в далекому 1934-ому.
Після семирічки вступив до Ленінабадської спеціальної військово-повітряної школи (Таджицька РСР). А після її закінчення в 1951 році продовжив навчання в Чугуївському військовому училищі льотчиків, звідки був переведений до Харківського військового авіаційного училища зв’язку. У полку був командиром підрозділу.
Закінчивши Ленінградську військово-повітряну академію ім.
О. Можайського, служив у військовій частині одного з головних управлінь Міноборони СРСР. Пройшов усі етапи створення військових об’єктів у найвіддаленіших куточках Росії і України. Крім військових, у підпорядкуванні Петра Жуланова було близько п’ятисот робітників та службовців.
— І хоча в той час були обмежені виїзд за межі гарнізону, спілкування з рідними, все ж було багато позитиву, — розповідає Петро Григорович, — там, де ми розміщалися, — безліч грибів та ягід, чисте лісове повітря, птахи та звірі поруч із житлом. А головне – добрі стосунки між усіма мешканцями гарнізону, які дружно брали участь у художній самодіяльності, культурно-масових заходах.
У 1985 році він був звільнений із Збройних сил за віком у званні полковника.
— В армії ми були дещо відірвані від життя на «великій землі», – згадує той час Жуланов, – але знали, що нас люблять, про нас піклуються. І сподівалися, відслуживши, отримати все, що передбачено законом.
Та згодом погляди на життя значно змінилися – проблеми виникли відразу після виходу в запас. Виявилось, що люди нашого віку в містах уже мали державне житло, побудували собі дачі, купили машини, нажили господарство. А у нас, тих, хто прослужив в армії 30-40 років, не було нічого. Довелося все розпочинати з нуля, та чимало проблем не вдалося розв’язати й дотепер….
У 1990-му Петро Жуланов з родиною був відселений із закритого військового об’єкту до міста Вишгорода. Разом із дружиною виховали сина й доньку. Мають двох онуків.
Із 1998 року, коли головою Вишгородської міської ради ветеранів став Петро Григорович Жуланов, вона об’єднала 30 первинних організацій, до її складу увійшли «Діти війни», «Рада радянських офіцерів», «Спадкоємці переможців», «Рада безквартирних офіцерів», організація будівничих Київської ГЕС.
За 15 років зроблено чимало доброго й корисного.
Створений і успішно виступає хор «Ветеран» (керівник Анна Покровська). У міській раді ветеранів створені й функціонують 15 комітетів, які плідно співпрацюють зі школами, бібліотекою, районною організацією Товариства Червоного Хреста України, беруть участь в організації та проведенні міських заходів, приурочених до різних дат, естафетах пам’яті, перепохованні останків загиблих у роки Великої Вітчизняної війни солдат, літературно-художніх вечорів, зустрічей з молоддю, екскурсіях, допомагають ветеранам війни, праці та військової служби, пенсіонерам, інвалідам та їхнім родинам розв’язувати побутові проблеми, зокрема ритуальні.
Сьогодні міська ветеранська організація вимагає виконання законів України, зокрема щодо виплати дітям війни 30-відсоткової надбавки, вимагає захисту соціальних інтересів і особистої гідності ветеранів і пенсіонерів, зокрема безкоштовного проїзду в міському і приміському транспорті, надання міській раді ветеранів робочих приміщень і матеріальної підтримки для роботи організації, виступає проти необґрунтованого підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, зростання цін на продукти харчування і товари першої необхідності, ліки, медобслуговування тощо.
І за всім цим стоїть голова міської ради ветеранів Петро Григорович Жуланов, у якого, кажуть, таке око, що нічого не пропустить, та безперечний талант організатора й уміння досягати цілі мирним шляхом. Так би мовити, досвід військової служби застосовувати у повсякденному житті «на гражданці».