9 листопада в Україні відзначають державне свято — День української писемності та мови. Його встановлено 9 листопада 1997 року Указом Президента України № 1241-97. Традиційно цього дня покладають квіти до пам’ятника Нестерові Літописцю. Шанобливе ставлення до його постаті невипадкове. У сімнадцятирічному віці, прийнявши чернецтво в Києво-Печерському монастирі, він, мислитель, дослідник, присвятив усе життя служінню Богові й науці. Вважають, що саме з преподобного Нестора Літописця починається писемна українська мова.
Саме в цей день, на запрошення мецената, депутата Вишгородської міської ради Валерія Павловича Виговського, на урок української мови (уроки вже четвертий рік поспіль у приміщенні районної бібліотеки для всіх охочих проводить вчителька української мови із 40-річним стажем Дора Григорівна Тимошевська) завітав український поет, народний артист України, заслужений діяч України Вадим Дмитрович Крищенко.
У Вадима Дмитровича — рідкісний поетичний талант, мудра простота, непоказна щирість, дивовижна мелодійність і природна доброта — це той магніт, який притягує до творчості поета не одне покоління прихильників.
Пісня на слова Вадима Крищенка і музику Віктора Лісовола (який останні роки свого життя мешкав у м. Вишгороді) «Наливайте, браття» пролунала у фільмі Єжи Гоффмана «Вогнем і мечем», тож про українського поета знає світ.
Під час зустрічі він читав вірші на різні теми, зокрема про любов:
…Знову слова просить вічна тема,
Все дрібне від серця проганя….
Ні, любов моя — це теорема,
Котра прагне доказів щодня.
Про матір:
…Зійшлися діти всі до хати,
Де хліб, як доля, на столі….
Усі мовчіть: говорить мати
Вустами неба і землі.
Про війну:
Іде війна… Ми ріднокрай боронимо,
Красу землі снаряди рвуть щомить,
А ворог суне чорними колонами,
Щоб долю українську затемнить.
Хрипить Донбас,
брехливістю загоцаний,
Обману того чути дим гіркий…..
Стають у стрій,
щоб стати оборонцями,
Сини найкращі — хлопці-юнаки.
Про мову:
Щоб мова звучала, розлунював сміх,
Й ганьба не дивилася скоса —
Вкраїнцями будьмо —
прошу вас усіх,
Убиймо в душі малороса!
Вадим Крищенко прочитав ще багато власних віршованих творів, які багаточисельна аудиторія на знак подяки переривала бурхливими оплесками.
Дві години зустрічі пробігли як коротка мить. На завершення Вадим Дмитрович підписав присутнім свої книги, які на спомин про незабутню зустріч придбав Валерій Павлович Виговський.
Спілкування з вишгородчанами український поет Вадим Крищенко закінчив словами:
— Хто ми на світі без рідного слова?
— Запитаю, щоб чулось навкруж.
Ой, болить і пече мене знову
Глухота перекошених душ.
Рідне слово… Ні, вітер огуди
Не затулить нам злякано рот.
Ми без нього такі собі — люди.
А із ним — український народ!
Степанія СІДЛЯР, радник голови Вишгородської РДА з питань духовності і просвітництва, голова громадської організації «Духовно-просвітницький центр «Спадщина»
