Нещодавно відбувся спортивно-патріотичний похід до місця, де 21 травня 1323 р. відбулась вікопомна Ірпінська битва Литовського князя Гедиміна (литовські, білоруські війська, а також війська практично зі всієї України-Руси) проти татарських окупантів (20000 воїнів).
Учасники походу — самодіяльні члени ФСТ «Україна», ансамблю «Вівтар Вітчизни» та представники КП «УФКС» Вишгородської міськради.
Місцем битви визначено район після мосту через ріку Ірпінь у селі Демидові. Доказом цього є виявлена свого часу велика кількість людських скелетів у братській могилі на острові Ірпеня.
Учасники походу оглянули річку, її береги, степові краєвиди навколо. Відтоді відбулося багато змін. Збудовано захисну дамбу (греблю) від весняних повеней над могилою полеглих воїнів, сучасний міст, автодорогу та інше.
Із древніх артефактів тут знайдено бойову сокиру (зберігається у того, хто її знайшов), а в місцевому шкільному музеї демонструється тогочасний бойовий бердиш.
Ніяких видимих ознак про битву немає. За часів радянської влади про це і говорити було небезпечно. А тепер у державі такий клопіт і плутанина, що не до того.
З погляду через минулі віки, ця битва поклала початок реального звільнення України від поневолювачів: її значення непересічне, беззаперечне — перший камінь у підмурівок держави. (Вишгородець Володимир Саюк події Ірпінської битви 1323 року відтворив у однойменній книзі).
У 2023 р. виповнюється 700 років Ірпінської битви. До цього часу українські патріоти-державники мають спорудити пам’ятник.
24 вересня 1362 р. відбулась уже вирішальна перемога над загарбниками — Сниводська битва на Поділлі — перемога литовсько-руського (українського) війська князя Ольгерда над татарськими ордами.
…Людські істоти не знають спокою. Навала Батия у 1240 році привела до створення Московії, де стали господарювати вихрещені ординські татари. А тепер нащадки тих вихрестів знову напали на Україну. І ми мусимо знову боротися з ними за свою державу.
Анатолій МИСЬКО,
організатор походу