29.11.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Обласні депутати переймалися проблемами ЧАЕС

Обласна комісія у складі депутатів Київської обласної ради — Тетяни Семенової, Вікторії Киреєвої, Юрія Опенька, Максима Запаскіна, Олега Балагури, Володимира Удовиченка разом із керівниками профільних департаментів КОДА, представниками відповідних Держструктур та ГУ ДСНС під головуванням депутата Київської облради від нашого округу, який нещодавно став головою Постійної комісії з питань екології, природокористування, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій, переймалась проблемами ЧАЕС та зони відчуження. Вивчали заходи щодо запобігання та гасіння пожеж, охорони заповідного фонду, організації відвідування зони відчуження. Також розглянули питання взаємодії ДСНС із органами місцевого самоврядування області та хід виконання заходів, передбачених «Обласною цільовою програмою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2018-2022 роки».
У чорнобильській зоні явно пожвавішало. Після світової прем’єри американо-британського міні-серіалу «Чорнобиль» (режисер Юган Ренк) потік зарубіжних відвідувачів місця ядерної аварії збільшився в рази.
Охочих поганяти адреналін на враженій землі вистачає з гаком, про що свідчать численні «бусики» у напрямку Прип’яті. Втім, до зони їдуть не лише екстремали, сталкери, але і будівельники, працівники інфраструктури. Це — окрема територія, де знаходиться близько 6 тис. держслужбовців та 4 тис. людей, які працюють за угодами. На жаль, і зараз, і ще десятки (навіть — сотні) років ця зона становитиме дуже велику потенційну небезпеку не тільки для мешканців Київської області, але і для нашої країни, для всієї Європи.
«На наше прохання, до обласної ради надійшли листи від Державного агентства України з управління зоною відчуження та від Головного управління ДСНС у Київській області з переліком нагальних проблем, що потребують термінового вирішення,— розповів Андрій Пещерін. — Вивчати ситуацію вирішили не «на стільцях», а на місці. А проблеми є і їх необхідно вирішувати.
Неможливо перерахувати усі, спрямую увагу на основні:
1. Для ліквідації наслідків безпосередньо на станції виконано лише два етапи з трьох. Нещодавно був закінчений другий етап — НБК (Новий безпечний конфаймент), тобто — «укриття над укриттям», яке закрило старий саркофаг. Але це лише невелика «відстрочка» у вирішенні проблеми, бо внизу залишаються десятки тонн радіоактивних відходів (не кажучи безпосередньо про реактор), які ще треба розібрати, заховати в бетон і захоронити. Як і передбачається планом ліквідації. На жаль, станом на сьогодні ці роботи третього етапу не тільки не розпочаті, але ще навіть не погоджені. Немає ані реального проекту, ані фінансування. Держава має бити в усі дзвони, звертатися до міжнародної спільноти та донорів щодо термінового продовження робіт. Аж ніяк не можна заспокоюватись — небезпека, на жаль, реальна.
2. Викликає подив, що наукові дослідження майже не проводяться та/або дуже погано фінансуються державою. Це стосується як безпосередньо об’єктів ЧАЕС, так і природнього фонду.
3. Збільшується кількість відвідувачів, але умови для цього (маршрути, безпека) — відсутні. Зверніть увагу — я кажу «відвідувачів», а не «туристів», бо офіційного туризму в зону просто не існує!
4. Застаріла нормативно-правова база (ряд регулюючих актів ще з радянських часів), що унеможливлює нормальне та безпечне функціювання зони.
Викликає повагу труд ДСНСівців та багатьох співробітників управління зони відчуження. Вони чесно та якісно виконують свій обов’язок в умовах недофінансування. Особливо це стосується співробітників ДСНС, які працюють в умовах повного недофінансування — приблизно 30 відсотків від мінімально необхідного. 80 відсотків надходжень витрачаються на комунальні послуги. Матеріальне забезпечення застаріло ще десятки років тому. Ну, немає в них гелікоптерів (зрозуміло — важкі часи у державі, хоча і мали би забезпечити), ну, добре. Так уявіть собі, в них навіть квадрокоптерів немає! Засобів зв’язку немає!
Це викликає велике занепокоєння.
А ще в зоні треба реконструювати три наявні лісові пожежні станції та, бажано, побудувати дві нові — в районі с. Бенівка та с. Дитятки.
А головне — є гостра потреба змінити наявну пожежну та спеціальну техніку, яка експлуатується на ЛПС. Уявіть собі, що 38 одиниць працюють із 1986 року і свій ресурс давно вичерпали.
Доки ці мінімально необхідні заходи не будуть виконані — і мови не може йти про безпеку. Чим зможе, допоможе рятувальникам Київська область. Але насамперед це питання загальнодержавного значення, тож мають терміново вирішуватись на державному рівні».
Комісія не залишила осторонь питання забезпечення працівників, які здійснюють гасіння пожеж спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту органів дихання тощо.
Кошти мають надійти й на створення протипожежних розривів та мінералізованих смуг загальною довжиною 100 кілометрів. А ще є гостра необхідність побудувати в зоні три нові протипожежні водойми і дороги протипожежного призначення на вже існуючих розривах.
Як свідчить світовий досвід приборкання пожеж, найголовніше — це локалізація вогню на початковій стадії. Для цього у зоні потрібно продовжити наземне та водне патрулювання та запровадити авіаційний обліт території гелікоптерами. Вони водночас повинні стати й силами швидкого реагування з пожежним десантом на борту, які мають локалізувати пожежу до прибуття наземних сил. Як свідчать трагічні події у Сибіру, саме відсутність авіапатрулювання і призвела до масштабних пожеж на мільйонах гектарів лісу.
«Ми одноголосно підтримуємо намір Управління зоною відчуження встановити сучасну систему відеоспостереження і завершити монтаж системи раннього виявлення пожеж із виведенням усіх відеокамер на єдиний диспетчерський пункт, — додав Андрій Пещерін. — Якщо у зоні буде встановлено ще 9 пожежних веж або щогл і на них працюватимуть камери цілодобового відеоспостереження — рівень безпеки значно зросте. Звісно, потрібно розробити й проект єдиної системи радіозв’язку між ЛПС, підрозділами ДСНС, Нацполіції, Нацгвардії та медиками. Це значно підвищить оперативність і дієвість цих структур».
Депутати обласної ради особливу увагу приділили основному об’єкту зони — атомній станції, відвідали і ознайомилися з роботою підприємства «Вектор», яке було створене для зберігання радіоактивних відходів у бетонних коробках.
Свої рекомендації і висновки депутатська комісія подала на розгляд обласної ради. Взагалі, ця постійна комісія займається широким спектром екологічних питань.
«На жаль, лише у 2017 році в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС було створено Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, — продовжив Андрій Пещерін. — Ми плекаємо надію, що відтепер наукові дослідження у зоні проводитимуться систематично.
Цю територію облюбували птахи і тварини, яких у дикій природі вже не помічали 100 років. Наприклад, поголів’я маленьких міцних конячок Пржевальського налічує більше 100 осіб. З’явилися європейські рисі. Вони не бояться нікого і виходять на полювання навіть не в сутінках, як зазвичай, а спокійно розгулюють вдень.
Зараз у зоні проживає і 70 вовків. Вони так добре вивчили територію, що полюють навіть на зруйнованих вулицях Прип’яті. Помічалися єнотоподібні собаки та багато іншої фауни. Тобто, біологам, натуралістам, екологам є за ким спостерігати і кого вивчати. А наше завдання — створити всі умови для продуктивної праці».
Комісія переймається питаннями створення центрів безпеки у місцях масового відпочинку на водоймах області, визначення чітких обстежених місць для купання, організації рятувальних структур. Саме тут і має бути чітка взаємодія з органами місцевого самоврядування.
Як у голови постійної комісії, у Андрія Пещеріна — стос документів, які необхідно опрацювати, вивчити, щоби прийняти правильне рішення. Скажімо, у його пошті є лист від ГО «Рада ветеранів війни та служби цивільного захисту Київської області», в якому йдеться про допомогу в поїздці батьків та родичів загиблих пожежних на ЧАЕС. Як відомо, у Москві на Мітінському кладовищі поховані Герої Радянського Союзу В. М. Кибенок, В. П. Правик, Герої України М. В. Ващук, В. І. Ігнатенко, М. І. Титенок, В. І. Тишура. Враховуючи моральну та ідеологічну актуальність ситуації, а також недопущення зниження уваги влади і суспільства до наших героїв, похованих за кордоном, Андрій Євгенович однозначно буде наполягати на вирішенні питання фінансування поїздки делегації батьків та родичів. І головне — не забувати про героїв Чорнобиля, які працювали з 1986 та й досі працюють, як на війні, боронячи наші мир та безпеку, власним здоров’ям даючи нам можливість жити.
Поїздка делегації до чорнобильської зони засвідчила, що існуючі проблеми можна і треба якнайшвидше вирішувати. Але лише за умови повної взаємодії і злагоди між відомствами, органами місцевого самоврядування і усіма небайдужими людьми.
Володимир ТКАЧ