Стіну давньоруського храму було знайдено у 1989 р. київськими археологами при благоустрої території церкви Святих Бориса і Гліба.
Стародавні підмурки зроблено з бутового каменю – валунів та блоків граніту та кварциту сірого, рожево-сірого і зеленувато-сірого кольорів. Ці мурування пов’язують з кам’яною церквою Святих Бориса і Гліба — усипальницею перших руських святих.
Вона була, без перебільшень, головною святинею Давньої Русі. Саме інтерес до цієї пам’ятки поклав початок археологічним розкопкам Вишгорода загалом у ХІХ ст. Історія спорудження церкви пов’язана з однією із найтрагічніших подій в історії Русі. Після смерті князя Володимира Великого один із його синів Святополк Окаянний, убив своїх братів Бориса і Гліба.
Згодом сини Ярослава Мудрого Ізяслав та Святослав заклали муровану церкву-усипальницю для поховання останків перших святих Давньоруської землі.
Є частиною Пам’ятки археології національного значення. Охоронний № 100007-Н, Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р.
