20.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Шануймо наші святині

Наш древній і молодий Вишгород невдовзі стане туристичною Меккою Київщини, адже має достатньо цікавих історичних свідчень давноминулих літ. На Дніпрових пагорбах знаходилася резиденція першої християнки рівноапостольної княгині Ольги, тут сліди рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Русі, остання обитель (за деякими свідченнями) князів-страстотерпців Бориса і Гліба. Вони були першими руськими святими, канонізованими Руською (від Русі!) і Візантійською Церквами.
Борис і Гліб — покровителі нашого древнього міста, храмове свято вишгородці вшановують саме з іменами цих святих.
На центральній площі Вишгорода вдячні нащадки нескореного народу возвели пам’ятник рівноапостольним князям-страстотерпцям. Щоб мир і злагода панували на нашій овіяній історичними вітрами прадідівській землі.
Отут і затухають мої пафосні ноти. Можна тільки уявити здивування майбутніх туристів, як ми шануємо наші святині. Біля пам’ятника Борису і Глібу щодня творці нашого світлого майбутнього влаштовують галасливі ігрища. На скейтах, самокатах, велосипедах енергійні та непосидючі не тільки малолітні, а й підлітки змагаються у вправності різних трюків перед ликами святих. Безсоромно залазять на пам’ятник, залишаючи фантики (і не тільки) біля підніжжя. Дехто навіть намагався поцупити деякі деталі пам’ятника.
Так-то! Брати-страстотерпці не передали невдячним нащадкам своєї віри в торжество добра, чи ординські навали витруїли в наших душах святе поклоніння перед пам’яттю великомучеників рідної землі.
Не знаємо своєї історії, не навчилися шанувати гідних предків, то й маємо те, що маємо. Адже на площі перед пам’ятником відпочивають і батьки отих бешкетників. Проте ніхто не роз’яснює дітям, що негоже гарцювати у цьому святому місці.
Та чого дивуватися! Дорослі зайняті своїми буденними клопотами і розмовами з однодумцями. Іноді безсоромно на лавочках накривають «поляни» із «градусними» напоями та коментарями після їх вживання виховують діточок любити «малу вітчизну».
Я особисто неодноразово спостерігала такий вид дозвілля, але якось на зауваження мені так відповіли і послали далеко, що довелося наковтатися заспокійливих пігулок.
Що ж ми за народ такий? Запитую услід за автором однієї з передач по радіо. Яке майбутнє ми збудуємо із нашим рівнем культури і вихованості?
У Вишгород часто приїжджають делегації із міст-побратимів. Із якими враженням від побаченого шабашу після нашої святині залишать гості майбутню Мекку?
Можливо, варто хоча б тимчасово помістити поряд із пам’ятником табличку, що біля святих ігрища заборонені. Чи попросити правоохоронців іноді проводити роз’яснювальну роботу з дітьми і батьками щодо поведінки в місцях дозвілля. Бо те, що посіємо, — те і пожнемо!
Ольга ДЯЧЕНКО,
почесний громадянин Вишгорода