Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО — Андрій МАКСІМОВ, «Вишгород»,
Галина МАКАРЕНКО, Василь КАРПЕНКО, спеціально для «Вишгорода»
Майже чверть століття тому хормейстер і заслужений працівник культури України пані Леся Потіцька задумала зібрати співочих дітлахів вишгородської парафії церкви св. Андрія Первозванного. Гурт дзвінкоголосих малят і підлітків назвали «Коралі» — бо вони були схожі на низку яскравих теплих камінчиків-прикрас.
Діти співали на службах, розучували веснянки, гаївки, колядки і щедрівки. Брали участь у різних конкурсах на теренах України і за кордоном. Склад чи не щороку мінявся, особливо хлопчики (голос із віком грубшав), та кістяк залишався незмінним — опора і відрада керівнички. Дівчата дорослішали, створювали родини та приводили до «Коралів» своїх дітей.
Матусі «кораликів» виготовляли костюми на заздрість найвідомішим дизайнерам — шили, вишивали, виплітали, виготовляли оздоби і квіти. На фестивалях знайомилися з цікавими гуртами, яких запрошувала до себе на Різдвяні та Великодні свята церковна громада. Гурти були такі неповторні, що хотілося поділитися їх творчістю з усім містом. Та й церква вже вибудувалася і стала собором Вишгородської Богородиці.
Так 10 років тому народився фестиваль-конкурс «Вишгородська Покрова». Спочатку міський, далі — районний, за рік-два він став Всеукраїнським і попрямував на міжнародні простори (вже й білоруси побували у Вишгороді на Покрову, далі — завадили події на Сході країни). Та козацькому роду нема переводу, тож з усієї України з’їжджалися академічні і народні колективи до собору Вишгородської Богородиці, що на день-два обертався храмом духовного, історичного, визвольного та народного співу.
Учасники
Ювілейний X конкурс розпочався 13 жовтня ц. р. спільним молебнем, привітальним словом міського голови Олексія Момота, музичним вітанням вокально-хорового ансамблю «Свят-Коло» Макарівського РБК (під керівництвом голови журі Віктора Степурка) та виступом хору «Коралі», який вони присвятили світлій пам’яті своєї засновниці.
Фестивалем вправно диригували студентка Національної музичної академії України ім. П. Чайковського (факультет народних інструментів, клас бандури), хормейстер хору «Коралі» Христина Калічинська та семінарист Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ, брат Михайло Крамар.
Перше відділення подарувало глядачам чудові виступи восьми дитячих хорів із Львова, Рівного й Києва, Житомирщини і Хмельниччини, Тернопілля й Івано-Франківщини. Академічних хорів (друге відділення) було сім — з Київщини, Вінничини, Тернопільщини, Львова та столиці.
Обідня перерва — і третє, наймасовіше відділення: аж 14 фольклорних колективів і ансамблів із Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, Сіверщини, Придніпров’я, Поділля. Під бані собору піднімалася розлога степова, могутня лісова пісня та канти Свято-Покровського хору.
Професійне журі враховувало усе (репертуар, манеру виконання, традиційність, вбрання), та найбільше прислухалося до думки професора кафедри музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, членкині Всеукраїнської музичної спілки Ольги Поріцької та багаторічної коментаторки і ведучої музичних програм Українського радіо, фольклориста й етнолога, заслуженого діяча мистецтв України Катерини Божко. Глядачі ж просто насолоджувались знайомими з дитинства піснями, плескали у долоні та підспівували виконавцям.
Переможці та премії
І ось — заключне слово подяки о. Тараса Валаха, квіти журі, вручення дипломів учасників і відзнаки… Гран-прі під бурхливі оплески отримав октет «Аксіос» Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ (номінація «академічні хори»). Перші місця вибороли: серед дитячих хорів — зразковий дитячий фольклорний ансамбль «Веретенце» (м. Андрушівка, Житомирська обл.); серед академічних — молодіжний жіночий хор «Слідами Херувимів» (м. Львів); серед народних — народний аматорський колектив «Бовсуновські бабусі» (с. Бовсуни Лугинського району Житомирської обл.). Другі, відповідно: народний художній колектив України — камерний хор «Жайвір» (м. Львів), хор Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, народний фольклорно-аматорський колектив «Калинова родина» (с. Кантакузівка Драбівського району Черкаської області). Треті місця журі ухвалило присудити: дитячому хору «Пектораль» центру творчості дітей та юнацтва Оболонського району міста Києва, народному аматорському ансамблю «Молодички» (м. Андрушівка, Житомирська обл.) і народному фольклорному колективу «Терниця» (с. Чубинці Сквирського району Київської обл.). Премію мера отримала народна дитячо-юнацька хорова капела «Журавлик» (м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл.). Відзнаку ім. Лесі Потіцької — хорова капела ветеранів Київського міського будинку вчителя, народний фольклорний аматорський колектив «Вербиченька» Рудьківського Будинку культури (Бобровицький район Чернігівської обл.) і народний колектив «Боговиця» (с. Крюковщина, Київська обл.)
Організатори і спонсори
Слід відзначити, що з кожним роком фестиваль не лише набуває нових барв і формує розлоге коло учасників, а й удосконалює свій організаційний формат.
Весь призовий фонд (перші-треті та спеціальні премії) «Вишгородської Покрови-2018» склався коштом Вишгородського міського голови Олексія Момота.
Озвучку організував, зокрема, міський центр творчості «Джерело». Було кілька телеканалів, які висвітлюють значні культурні події в Україні, — і треба було побачити, як натхненно працювали їхні відеооператори.
Частування гречаною кашею з хлібом і маринованим огірком було достатнім для усіх присутніх — учасників і гостей, оплачувалося ТОВ «Харчопродторг» (Л. Черв’яківська) за кошти із загальноміського бюджету (за міською програмою проведення свят). Цього року порції були упаковані у фольгу, тож і тепло зберігали, і прибирати було зручно.
Громада собору Вишгородської Богородиці УГКЦ (парох — о. Тарас Валах) взяла на себе не лише чай і каву. Моментальне прибирання території, тепле приміщення церкви, організація благодійного ярмарку «Солоденьке для маленьких», прийом гостей з усіма зручностями… І цьогорічне ноу-хау — зовнішня озвучка, аби чули Гора і набережна «моря», та онлайн-трансляція дійства на ФБ-сторінці собору Вишгородської Богородиці.
Безумовно, «родзинкою» цьогорічного народного відділення фестивалю стали «Бовсунівські бабусі». Поліське село, яке влітку відзначило 500-річчя, делегувало до Вишгорода своїх берегинь народних традицій коштом депутата Вишгородської міськради Валерія Виговського. На «Коростенських дерунах» його вразив виступ народного аматорського колективу, де одній із виконавиць — 83, другій, 86, а третій — 89 років. Познайомився, почув, що їх не раз запрошували на фестиваль до Вишгорода, та потрібні кошти на дорогу, і взявся допомогти.
«Бовсунівських бабусь» особливо відзначила одна з учасниць журі фестивалю «Вишгородська Покрова» Ніна Михайлишин. Культуролог, викладач, автор і організатор всеукраїнських етнофестивалів та мистецьких проектів вважає: саме такі гурти, що плекають правічні традиції різних місцин України, зберігають дух народний і рід козацький, якому, як відомо, нема переводу.
Що потрібно
З кожним роком кількість учасників фестивалю «Вишгородська Покрова» зростає. Другий рік поспіль до двох номінацій додався ще й «Дитячий спів». Тож завдання міської громади та її представників — Вишгородської міської ради — побудувати у місті громадський центр (духовний, культурний, музейний, спортивний, етнографічний, молодіжний, ветеранський), криту арену тощо, словом — гарну і зручну будівлю, де можна проводити масові зустрічі, концерти, вистави, наукові конференції, спортивні змагання і т. інш. для великої кількості глядачів.
Громада собору Вишгородської Богородиці вважає, що найкращим місцем для цього була би западинка біля собору, поряд із Співочим полем. Та й сам фестиваль уже доцільно розділити на дві частини (два дні) — за номінаціями: «Академічний спів» і «Народний спів»; «Дитячий спів» і «Авторська пісня». Це, можна сказати, веління часу: бо не лише демидівський гурт «Любисток» виконував чудові власні пісні і вірші, а й чимало інших учасників цьогорічного фестивалю, виступи яких були справжніми виставами.
Враження
Молодіжний жіночий хор «Слідами Херувимів»: «…Приїхавши до Вишгорода, ми потрапили ніби в інший світ. Недалеко від набережної стоїть церковця, яка привітно зустрічає гостей, учасників фестивалю та слухачів. Високоповажне журі, серед якого — професор Національної музичної академії ім. П. Чайковського Ганна Гаврилець та кандидат мистецтвознавства, професор Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв Віктор Степурко (обидва — лауреати Національної премії ім. Т. Шевченка та заслужені діячі мистецтв України), — радо привітало всіх присутніх.
Хвилюючий момент жеребкування — і фестиваль-конкурс розпочато. Приємно вразили високий рівень підготовки колективів та дружня, сприятлива атмосфера. Щиро дякуємо організаторам за професійність проведення конкурсу та велику працю, вкладену, аби кожен колектив відчував себе комфортно та міг достойно виступити.
Бажаємо вам цікавих ідей та можливостей їх реалізувати. До нових звершень!»
Неля Виставкіна, керівник зразкового дитячого фольклорного ансамблю «Веретенце»: «Щиро дякуємо організаторам цього чудового конкурсу! Я як керівник отримала велику насолоду від виступів чудових колективів. почула багато нових для мене українських народних пісень, які є справжнім багатством нашого українського народу… А найголовніше — ми отримали ПЕРШУ ПРЕМІЮ! Таке поважне та професійне журі оцінило нашу працю.
Ще раз дякуємо всім причетним до організації конкурсу «Вишгородська Покрова» — все було просто СУПЕР!!!»
