Валентина ЯКОВЕНКО
ФОТО — автор, « Вишгород»
Розмаїття кольорів, форм і матеріалів вабили око кожного, хто опинився 24 серпня на проспектах І. Мазепи та Т. Шевченка.
Праворуч від центральної площі населені пункти району розмістили свої виставкові композиції з того, чим здавна і до сьогодні багатий наш край. Виблискували на сонці біля печі рум’яний коровай і святковий пиріг, прикрашений квітами соняха і кетягами калини у композиції Новопетрівської сільської ради; написані олією пейзажі мешканців Старих Петрівець доповнював мальовничий пейзаж банера, на тлі якого на лаві вмостився замріяний козак (із місцевих); вабили романтичні фотозони Лютізької, Синяківської сільських рад, де охоче фотографувалися дорослі й діти; Демидів весь « потопав» у квітах та й взагалі кожна композиція рясніла чорнобривцями, айстрами, хризантемами і соняхами, які є на кожному подвір’ї Вишгородщині.
Ліворуч, по проспекту І. Мазепи, свої роботи представляли майстри. Скільки тут зібралося краси — одухотворені люди і творіння їхніх рук та душі!
Серед картин молодої художниці Лесі Максимової, написаних олією, вирізнялась її улюблена — « Мати» — із жіночими символами, притаманними ще ведичній культурі.
— Я закохана в цю картину, — каже знайома авторки Галина — переселенка з Донецька, — в ній так багато доброти…
Вишгородська художниця Марина Варченко — така ж яскрава й емоційна, як і її розмаїття квітів, море, сонце, діти, — розповіла, над чим працює зараз. Цієї розкішної теплої пори вона не лише пише троянди пастельних тонів у особливій техніці, а ще й… вірші.
А ось роботи Наталі Юрченко приємно здивували, як і вона сама — струнка (праця над собою вдалася!), весела і щаслива. Колишні її картини, як каже сама Наталя, « пласкі» , — давно у минулому. Тепер вона створює справжні шедеври — просторові, сюжетні, романтичні… А ще — навчає цьому дітей і охочих дорослих.
Марина Кравченко зі Старих Петрівець показує дошки для нарізання та оригінальний посуд для сервірування із природного матеріалу — дерева, що впало. Виглядають вони так, наче повернулися з глибини віків, і водночас дуже стильно. Їх створює чоловік Марини — Ігор, якому дружина залюбки допомагає. Хоча її професія далека від цієї справи — жінка практикує ненасильницьку комунікацію.
А ось — найрізноманітніші пряники (навіть мереживні), зефір, безе у подарункових наборах — від майстра Вікторії Господарчук. Навіть шкода їсти таку красу!..
Кинувши оком на витвори Ліни Женавчук, розумієш, наскільки різноманітні її захоплення — шиє іграшки, вишиває, декупажить, виготовляє вироби у техніці валяння, прикраси, плете кошики та ще й на тихе полювання встигає. Бо поруч із її роботами красуються сушені білі гриби.
Людмила Болдирева, яка має чимало громадських справ у міській раді ветеранів, майстриня вишивки, цього разу догодила господиням — нашила торбинок на різні смаки, наволочок. Заодно пропонувала і своїх равликів-ахатинів, що слугують для жіночої краси і нині дуже популярні.
А за наступним столиком — цілий гурт майстринь: Галина Базяк (шиє чудові іграшки, її мишенята у бальних спідничках та пуантах — взагалі поза конкурсом), Ніна Гордієнко (майстер із художнього розпису), Раїса Іноземцева (залюблена в декупаж) і Світлана Жовтобрюх (майстриня вишивання і не тільки). У них можна було придбати корисну річ на будь-який вік і смак.
Біля Яніни Полтавець, яка виготовляє жіночі прикраси, зібралося багато шанувальниць різного віку. А у майстра з валяння Тетяни Швидкої, яка навчає дітей у Центрі творчості « Джерело» , не лише цікавилися речами на продаж — сукнями, головними уборами, жіночими аксесуарами, іграшками, а й замовляли оригінальний одяг, який бачили на самій Тетяні (з трояндами у техніці валяння).
На сонці ніби діамантами виблискували вишиті бісером картини, лики святих — роботи вишгородчанки Оксани Колот.
— Навчилась вишивати завдяки майстрині і чудовій жінці Олені Кольвах, — каже Оксана.
Робота ця непроста. Наприклад, майстриня Олена Карлова перебрала пучками пальців 4 500 бісеринок, аби вишити « Тризуб» , а в її « Анжеліці» їх 10 100 (!).
— Це боляче, — не приховує жінка, — але, коли бачиш чийсь захват від твоїх робіт, — воно того варте.
Наталя Сукач детально розповідала жінкам про свою продукцію — органічну косметику, мило ручної роботи з додаванням лаванди, пелюсток троянд, кавових зернят, ефірні олії, прикрашені суцвіттям лікарських трав.
Це Наталя і такі ж творчі молоді жінки створили ініціативну групу майстрів Вишгорода, аби об’єднати творчих людей і разом відроджувати традиції ужиткового мистецтва. Майстрині, які займаються своїм хобі вдома, довірили їй координувати загальні дії.
Тут можна було придбати й книги, також творіння конкретних людей. Микола Сергійчук — видавець і автор пропонував широкий спектр цікавих і актуальних творів із історії України — професора, академіка Володимира Сергійчука, місцевих авторів — Ольги Дяченко, Станіслава Рудича.
Усе побачене цього святкового дня у центрі міста яскраво свідчило про прагнення щирої української душі до краси духовної і створення краси навколо себе.
Більше фото — див. на сайті газети
