Анатолій МИСЬКО, свідок епохи, краєзнавець, почесний громадянин міста
Якщо без зайвих штампів, то Вишгород на початку 60-х років ХХ століття був майже в такому стані, як його залишила княгиня Ольга у ІХ столітті, а вона стала тут господарювати вже після Гатила (Аттіли).
Окрім, мабуть, побутової електрифікації та земської чи церковно-приходської школи і церкви на Ольжиній горі все було, як колись. Побудова ж місцевої гідроелектростанції корінним чином змінила сутність вишгородського буття. Утворився район!!!
На порозі — 45-річчя Вишгородського районного центру. Тож дещо про те, що було, що сталося і як воно тепер: здогадки, роздуми, легенди…
1973 рік. Спорудження гідроелектростанції вже давно закінчено. ГЕС стала провідним промисловим об’єктом. Але колективи будівельників якось знаходять собі заняття. Діє потужна індустріальна будівельна база у Київському регіоні. Назріває реформа нового районування території області.
Термінові пошуки кандидатів до управління Вишгородщиною з усієї Київської області. Кадрів із «Кременчукгесбуду» не висували («не свої»?).
Одним із голів району свого часу було призначено Василя Мельника — молодого, розумного, поміркованого господарника. Його креатура — заступник голови Світлана Панкратова — вчителька, яка вже вирішила і зошити учнівські не перевіряти, і в кіно не ходити, як ідеться в сучасній парубоцькій пісні — стала розумним порадником Голови.
У першого голови райвиконкому Василя Буткевича заступником став Іван Бурдак. Тепер уже майже легенда про утворення світу, а не району. Він усе почав так, немов би керує не районом, а власним селом. Витіснив із району Проектну контору «Укрголоврибгосп», яка проектувала об’єкти для сільської інфраструктури і в якій були працевлаштовані спеціалісти-ветерани будівництва ГЕС. А, може, це правильно було зроблено з його точки зору? Збудував перший за всю тисячолітню історію Вишгорода громадський туалет. Цей заклад невдовзі, в силу організаційних і технічних причин, був закритий, бо став конкурувати у своїй діяльності з районним Будинком культури: підвал, можна палити тютюн, вживати алкоголь, воля для молодих людей, можна відвідувати і зимою й літом, може скупчуватись молодь — хлопці та дівчата з непевними намірами, антисанітарія і так далі — все безконтрольно (як на той час). Але в підсумку туалет в цій частині міста вкрай потрібний: відкриті вечірні танці біля РБК, проходять масові святкові заходи, пам’ятники, ринок, мережа міських закладів…
Висновок — туалет місту потрібний. Ініціатива далекоглядного І. Бурдака мусить бути відновлена! В сучасному світі за рівнем громадських туалетів судять про рівень цивілізованості.
Начальником районного фінансового відділу стала чарівна Світлана Васильєва, яка своїм молодечим комсомольським завзяттям до всього торкалась і всі справи доводила до пуття.
У часи правління Василя Мельника на пост начальника відділу фізичної культури і молоді був висунутий Олександр Гордійчук, енергетик Гаврилівської птахофабрики, і – до діла. На цій посаді він зробив дуже багато для розвитку фізкультури і спорту. Не знаю, чи є така посада в теперішній райдержадміністрації, а якщо є, то чим вони там займаються сьогодні? Масові діяння відсутні… та взагалі не чути про місцеву фізкультуру і спорт серед трудящих.
Воєнкомом став Віктор Мартинов — мудрий і лагідний вояка! Служив до пенсії.
Згадую перші часи діяльності районного архітектора Василя Климика: молодий, високого інтелектуального рівня чоловік, скульптор, художник, поет, архітектор, історик, патріот, літератор. До його рівня мало хто із тодішніх співробітників райдержадміністрації міг дотягнутись! Створив високохудожні нетлінні споруди, скульптури і ансамблі не тільки у Вишгороді, а й у інших містах України (наприклад, у Полтаві). А у Вишгороді — пам’ятник Вишгородським князям і їхнім жінкам.
Економіка району, мабуть, витримала економічний тягар, який утворився від величезних витрат на утримання багаточисельного управлінського апарату, а може, просто існувала за рахунок збитків. Для простих трудящих (і тоді, і тепер) утворення допоміжної районної влади — не свято, а утримування нових погоничів…
Перед новими установами були поставлені завдання: всі стали до роботи. Міліція та КДБ кинулись полювати на І. О. Грищука за те, що він почав боротись за долю комсомольців-будівників ГЕС, які були без перспектив залишені в бараках селища «Берізки». Їм це вдалося зробити: І. Грищука заморили, і він у підсумку, забутий усіма, самотньо помер у квартирі, яку йому надали після ліквідації «Берізок» і побудови квартир для «контингенту» цього поселення. Заради цього він і поклав своє життя.
Вдалося вибити кошти (у Москви) для будівництва нової школи № 2. Потім була збудована і школа № 3 «Сузір’я». Помітно активізувалось будівництво житла по Вишгороду і в районі. Заснована і друкувалась районна газета «Світло Ілліча».
Збудована і введена в дію сучасна райлікарня. Досить вагоме досягнення.
А райком партії став на той час капищем, вівтарем слави і віртуальної свободи. Другий секретар райкому партії Панченко був воістину святою людиною: діловий, серйозний, розумний, відкритий, чесний і добрий, без облудності, якою хизувалися працівники районної верхівки. Царство йому Небесне…
Під безпосереднім впливом райкому у Вишгороді був воздвигнутий штатний для райцентрів монумент В. І. Леніну (Ульянову) — вождю пролетарської революції. Коли настали нові часи, пам’ятник був знесений групою українських козаків. Тут нічого нового немає: у Древньому Римі, центрі всесвітньої цивілізації, так діяв свідомий натовп після приходу до влади кожного нового імператора…
Сільське господарство, його структура і організація зазнали найбільших змін. Те, за що боролась влада протягом десятиліть, — колгоспи — були ліквідовані. Це було останньою крапкою у боротьбі і поразці радянської влади у виконанні заповітів Володимира Ульянова. А колгоспи були засобом пограбування і нещадного упокорення села у весь період їх існування після жовтневої революції.
Вишгородський район впевнено став на шлях інтенсивної побудови комунізму в одній країні. Леонід Брєжнєв, по суті, вів країну до загибелі. Так воно і сталось, але вже після Брежнєва.
Та життя продовжувалось, народ працював, хто як і до чого здатний, діяв.
А як потім прояснилось, цей період став повністю застійним і пагубним у масштабі всієї країни.
Тепер суспільство, його вожді і стернові за вимогами економіки і подальшої необхідності у розвитку країни, мудрують над створенням і впровадженням у життя нових організаційних і виробничих рішень — одне із них — це створення місцевих громад, і в цьому процесі районні структури, які до цих часів діють, будуть скасовані.
Прощай, Вишгородський район!? А не всі владці хочуть цього. Їхній опір зростає… Як же можуть Іваненко чи Саченко так просто віддати свою посаду і спокійно вертатись до своїх пенатів? Та і всемогутня КПРС разом зі своїм озброєним загоном/КДБ/ впала…
Так що нам рано в спогадах томитись, те, що минуло, не вернуть, і в наших душах вогонь палає, він будить і зове вперед… Нехай тут нікого не лякає травестія!
Рівноапостольна Ольга уважно слідкує за нашими кроками з небес! Вона теж свого часу вирішувала такі ж, як і наші сьогоднішні, проблеми, але в епоху нашого середньовіччя! Ольга на небесах. А де ж наші гвинтики і гаєчки-борці за ідею перевлаштування світу поза законами природи і цивілізації?
«Людство ніколи не вирішить стоячих перед ним проблем» (Нью-Йорк. ООН).