29.07.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Ще півстоліття до історії про Вишгород

misko

Анатолій МИСЬКО, свідок епохи, краєзнавець, почесний громадянин міста

Якщо без зайвих штампів, то Вишгород на початку 60-х років ХХ століття був майже в такому стані, як його залишила княгиня Ольга у ІХ столітті, а вона стала тут господарювати вже після Гатила (Аттіли).

Окрім, мабуть, побутової електрифікації та земської чи церковно-приходської школи і церкви на Ольжиній горі все було, як колись. Побудова ж місцевої гідроелектроста­нції корінним чином змінила сутність вишгородського буття. Утворився район!!!

На порозі — 45-річчя Вишгородського районного центру. Тож дещо про те, що було, що сталося і як воно тепер: здогадки, роздуми, легенди…

1973 рік. Спорудження гідроелектростанції вже давно закінчено. ГЕС стала провідним промисловим об’єктом. Але колективи будівельників якось знаходять собі заняття. Діє потужна індустріальна будівельна база у Київському регіоні. Назріває реформа нового районування території області.

Термінові пошуки кандидатів до управління Вишгородщиною з усієї Київської області. Кадрів із «Кременчукгесбуду» не висували («не свої»?).

Одним із голів району свого часу було призначено Василя Мельника — молодого, розумного, поміркованого господарника. Його креатура — заступник голови Світлана Панкратова — вчителька, яка вже вирішила і зошити учнівські не перевіряти, і в кіно не ходити, як ідеться в сучасній парубоцькій пісні — стала розумним порадником Голови.

У першого голови райвиконкому Василя Буткевича заступником став Іван Бурдак. Тепер уже майже легенда про утворення світу, а не району. Він усе почав так, немов би керує не районом, а власним селом. Витіснив із району Проектну контору «Укрголоврибгосп», яка проектувала об’єкти для сільської інфраструктури і в якій були працевлаштовані спеціалісти-ветерани будівництва ГЕС. А, може, це правильно було зроблено з його точки зору? Збудував перший за всю тисячолітню історію Вишгорода громадський туалет. Цей заклад невдовзі, в силу організаційних і технічних причин, був закритий, бо став конкурувати у своїй діяльності з районним Будинком культури: підвал, можна палити тютюн, вживати алкоголь, воля для молодих людей, можна відвідувати і зимою й літом, може скупчуватись молодь — хлопці та дівчата з непевними намірами, антисанітарія і так далі — все безконтрольно (як на той час). Але в підсумку туалет в цій частині міста вкрай потрібний: відкриті вечірні танці біля РБК, проходять масові святкові заходи, пам’ятники, ринок, мережа міських закладів…

Висновок — туалет місту потрібний. Ініціатива далекоглядного І. Бурдака мусить бути відновлена! В сучасному світі за рівнем громадських туалетів судять про рівень цивілізованості.

Начальником районного фінансового відділу стала чарівна Світлана Васильєва, яка своїм молодечим комсомольським завзяттям до всього торкалась і всі справи доводила до пуття.

У часи правління Василя Мельника на пост начальника відділу фізичної культури і молоді був висунутий Олександр Гордійчук, енергетик Гаврилівської птахофабрики, і – до діла. На цій посаді він зробив дуже багато для розвитку фізкультури і спорту. Не знаю, чи є така посада в теперішній райдержадміністрації, а якщо є, то чим вони там займаються сьогодні? Масові діяння відсутні… та взагалі не чути про місцеву фізкультуру і спорт серед трудящих.

Воєнкомом став Віктор Мартинов — мудрий і лагідний вояка! Служив до пенсії.

Згадую перші часи діяльності районного архітектора Василя Климика: молодий, високого інтелектуального рівня чоловік, скульптор, художник, поет, архітектор, історик, патріот, літератор. До його рівня мало хто із тодішніх співробітників райдержадміністрації міг дотягнутись! Створив високохудожні нетлінні споруди, скульптури і ансамблі не тільки у Вишгороді, а й у інших містах України (наприклад, у Полтаві). А у Вишгороді — пам’ятник Вишгородським князям і їхнім жінкам.

Економіка району, мабуть, витримала економічний тягар, який утворився від величезних витрат на утримання багаточисельного управлінського апарату, а може, просто існувала за рахунок збитків. Для простих трудящих (і тоді, і тепер) утворення допоміжної районної влади — не свято, а утримування нових погоничів…

Перед новими установами були поставлені завдання: всі стали до роботи. Міліція та КДБ кинулись полювати на І. О. Грищука за те, що він почав боротись за долю комсомольців-будівників ГЕС, які були без перспектив залишені в бараках селища «Берізки». Їм це вдалося зробити: І. Грищука заморили, і він у підсумку, забутий усіма, самотньо помер у квартирі, яку йому надали після ліквідації «Берізок» і побудови квартир для «контингенту» цього поселення. Заради цього він і поклав своє життя.

Вдалося вибити кошти (у Москви) для будівництва нової школи № 2. Потім була збудована і школа № 3 «Сузір’я». Помітно активізувалось будівництво житла по Вишгороду і в районі. Заснована і друкувалась районна газета «Світло Ілліча».

Збудована і введена в дію сучасна райлікарня. Досить вагоме досягнення.

А райком партії став на той час капищем, вівтарем слави і віртуальної свободи. Другий секретар райкому партії Панченко був воістину святою людиною: діловий, серйозний, розумний, відкритий, чесний і добрий, без облудності, якою хизувалися працівники районної верхівки. Царство йому Небесне…

Під безпосереднім впливом райкому у Вишгороді був воздвигнутий штатний для райцентрів монумент В. І. Леніну (Ульянову) — вождю пролетарської революції. Коли настали нові часи, пам’ятник був знесений групою українських козаків. Тут нічого нового немає: у Древньому Римі, центрі всесвітньої цивілізації, так діяв свідомий натовп після приходу до влади кожного нового імператора…

Сільське господарство, його структура і організація зазнали найбільших змін. Те, за що боролась влада протягом десятиліть, — колгоспи — були ліквідовані. Це було останньою крапкою у боротьбі і поразці радянської влади у виконанні заповітів Володимира Ульянова. А колгоспи були засобом пограбування і нещадного упокорення села у весь період їх існування після жовтневої революції.

Вишгородський район впевнено став на шлях інтенсивної побудови комунізму в одній країні. Леонід Брєжнєв, по суті, вів країну до загибелі. Так воно і сталось, але вже після Брежнєва.

Та життя продовжувалось, народ працював, хто як і до чого здатний, діяв.

А як потім прояснилось, цей період став повністю застійним і пагубним у масштабі всієї країни.

Тепер суспільство, його вожді і стернові за вимогами економіки і подальшої необхідності у розвитку країни, мудрують над створенням і впровадженням у життя нових організаційних і виробничих рішень — одне із них — це створення місцевих громад, і в цьому процесі районні структури, які до цих часів діють, будуть скасовані.

Прощай, Вишгородський район!? А не всі владці хочуть цього. Їхній опір зростає… Як же можуть Іваненко чи Саченко так просто віддати свою посаду і спокійно вертатись до своїх пенатів? Та і всемогутня КПРС разом зі своїм озброєним загоном/КДБ/ впала…

Так що нам рано в спогадах томитись, те, що минуло, не вернуть, і в наших душах вогонь палає, він будить і зове вперед… Нехай тут нікого не лякає травестія!

Рівноапостольна Ольга уважно слідкує за нашими кроками з небес! Вона теж свого часу вирішувала такі ж, як і наші сьогоднішні, проблеми, але в епоху нашого середньовіччя! Ольга на небесах. А де ж наші гвинтики і гаєчки-борці за ідею перевлаштування світу поза законами природи і цивілізації?

«Людство ніколи не вирішить стоячих перед ним проблем» (Нью-Йорк. ООН).