Валентина ГОЛОВАНЬ,
член Спілки журналістів України
ФОТО – автор, спеціально для «Вишгорода»
Коли йду повз п’ятиповерховий цегляний будинок на перетині проспекту Мазепи та вулиці Дніпровської, якому вже майже піввіку, зупиняюсь, щоб помилуватися незвичайною клумбою чи бордюром, чи, може, пейзажним садом, де ростуть однорічні та багаторічні квіти, ніжні троянди, кущі, а між ними – ще й контейнери з рослинами. І навіть не контейнери, а декоративні кольорові вази або замість них – чоловічі черевики, з яких скромно виглядають дрібні блакитні квітки. Все це облагороджене червоним гравієм, корою дерев.
Хто ж створив таку красу? Чиї руки з такою любов’ю облаштували цей квітник у центрі міста, схожого на який я ще не бачила? Принаймні потрібно бути дизайнером або художником-флористом, щоб так гармонійно та витончено підібрати групи рослин, які чудово сусідують одне з одним і так радують око. Запитала у двірнички, чи знає вона автора цієї краси. А чоловік, що вийшов із під’їзду, попередив, щоб не ходила поміж квітами – господарка цього не вітає.
Та ось і вона. Висока, струнка, чорнява, гарна, як квітка на власній клумбі. Наталя Василівна Осадча – підполковник поліції, учасниця АТО. Її чоловік Сергій Геннадійович вже четвертий рік служить на Донбасі. Вдома буває не так часто, як хотілось би Наталії та їхньому сину В’ячеславу.
В однокімнатній квартирі на першому поверсі сім’я мешкає з 2002 року. А Наталя — не дизайнер і не флорист. Просто любить квіти та прагне краси. Кожного разу, виходячи з під’їзду, хоче бачити не надокучливі бур’яни, а красиві рослини, які за турботу відповідають тим, що дружно ростуть, здорові та гарні. І милують око кожного, хто раптом зупиниться у захваті – яка краса!..
Але так дивляться не всі. Минулого року хтось поцупив із клумби вазу з квітами, прийнявши її за бетонну. А ці вази Наталія майструє із звичайних рушників. Розводить водою цемент, занурює рушник, надаючи йому потрібної форми. А коли підсохне, фарбує з балончика. На зразок графіті.
Черевики віддав їй батько. Вона їх лише пофарбувала. А квіти Наталія збирає звідусіль. Оці оксамитові – мамині. А цими – поділилась подружка. Кожного року колекція поповнюється новою квіткою.
Але і зовнішній вигляд квартири повинен відповідати садовому дизайну. І подружжя поштукатурило, пофарбувало стіни під вікнами, на решітки, які у них не звичайні, а фігурні, теж схожі на квіти, повісили кашпо з яскравими петуніями.
– Ви руйнуєте будинок, – обурився хтось із сусідів.
– Якщо зруйнуємо – відремонтуємо, – доброзичливо відповіла Наталія.
А тепер і сусіди наводять лад під своїми вікнами.
Між іншим, у Європі, куди зараз відкритий шлях українцям, квіти та квіткові композиції біля будинків – звичайна річ. А з вікон перехожим посміхаються орхідеї, дуже популярні на Заході, а також колоритні фігурки янголів, милих тваринок.
Із розвитком урбанізації рослини стають для людей не тільки естетичною потребою, а й життєвою необхідністю, додаючи гарного настрою, викликаючи світлі почуття.
Сучаснику, який живе у багатоповерхівці, хочеться бачити живу зелень, частку природи. Тому таким органічним є прагнення Наталії хоч якось змінити навколишнє середовище на краще.
Хоча догляд за таким пейзажним садом вимагає чимало часу і сил. А жінка довгий час на лікарняному – кілька місяців тому їй зробили складну операцію на серці. А їй всього сорок п’ять.
– Які то роки, – каже, посміхаючись. – Будемо жити!
Оптимістка. А інакшою важко уявити цю тендітну жінку, творця надзвичайної краси.
І ще одне. Вона згодна навчити бажаючих оформити дачну ділянку, клумбу. І вже декому допомогла підібрати квіти, розмістити їх за кольорами та часом цвітіння. А значить – у місті чи у когось на дачному масиві з’явиться щось схоже на те, що бачимо у неї під вікнами.
Поступово люди змінюють не тільки дизайн своєї квартири, а й двір, під’їзд. Комунальному підприємству, де цілий штат двірників, було б варто організувати конкурс на кращий двір: виготовити таблички, визначити кращих. Це, звісно, непроста робота. Але, уявляєте, який поштовх це дасть всім іншим?!.
Приміром, по цьому ж проспекту Мазепи, за кілька метрів, біля під’їзду будинку № 2, рвуться до неба величезні стебла топінамбуру разом із бур’янами. Ці зарості давно вже стали туалетом для любителів оковитої. І хіба це один такий під’їзд?
…Коли немає настрою, я йду до будинку № 10 на проспекті Мазепи, де живе дивовижна жінка, яка власноруч щодня прикрашає світ навколо нас…
