30.07.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Вісімнадцять відтінків трипільської глини

Ольга ДУМАНСЬКА
ФОТО – автор, спеціально для «Вишгорода»

У переддень свята Покрови на території Музею гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника відбулося відкриття унікальної виставки: «Перехрестя історії – тисячолітні традиції гончарів «Від Трипілля до Русі».

 Виставку, на якій можна побачити вироби відомої майстрині з реконструкції трипільської кераміки, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України  Людмили Смолякової, присвяченої пам’яті видатного історика, археолога, письменника, фахівця в галузі первісної археології та історії Південно-Східної Європи, президента фонду «Трипілля», заступника директора з наукової роботи ВІКЗ (2007 – 2008) Івана Чернякова.

Під час відкриття виставки відвідувачі прослухали екскурсію «Від Трипілля до Русі» , яку провів науковий співробітник музею Вадим Перегуда, потримали в руках справжній ритуальний глечик трипільської культури, вік якого понад 7000 років,  відвідали майстер-клас Олександра Кочубея  з ліплення трипільської кераміки, з Іриною Артеменко власноруч за прадавньою рецептурою виготовили і спекли трипільський хлібець, з Оленою Ясинецькою малювали трипільські орнаменти у спеціально надрукованому ВІКЗ зошиті «Діти зоряного всесвіту».

На земельній ділянці біля давньоруського горну XI століття гості ВІКЗ висадили прадавню зернову культуру пращурів українців: полбу (пшениця) і перлу (ячмінь). Зразки люб’язно надав приватний музей традиційної культури села Нові Петрівці, де господарює  Леонід Шилов.

Захід супроводжувався звучанням космічних музичних інструментів –  віманів, на яких грали Євген Шевський, Кирило Кадетов, дегустацією «живого хліба» та справжньою їжею чумаків від Ірини Артеменко.

Кожний відвідувач посмакував спражнім  трипільським кулішем, звареним на багатті у Музеї гончарства Олександром Кочубеєм, а також трипільським трав’яним чаєм із метровою шоколадкою від спонсорів – ВГО «Молода Країна», депутата Київської обласної ради Андрія Пещеріна, Інженерно-будівельної компанії «Люкс Капітал Буд», директора з розвитку Артема Кузнєцова.

Майстриня з реконструкції трипільської кераміки Людмила Смолякова розповідає про свої роботи:

«Дуже вдячна за проведення виставки. Діти, дорослі і науковці раді доторкнутися до трипільської культури, а заклади, подібні Вишгородському Музею гончарства, мають відтворити і презентувати її загалу. Це важлива і корисна місія. Це диво, що сьогодні ми споглядаємо ті предмети, якими користувалися трипільці 7000 років тому.

 Трипільці є найбільшою таємницею у світі. І хоч вони нам залишили багато підказок, але загадок усе ж набагато більше. От, скажімо, бінокль. Може, це дві постаті. Я так і сприймаю, коли ліплю, – дві постаті з трьома чи двома перемичками. Їх багато розкопали. Вони різні за формою, розписом. Мені здається, найцікавіше і найпростіше пояснення пропонує Вадим Мицик у своїй книжці «Священна країна хліборобів» –  що це уявлення давніх хліборобів про поєднання енергій: неба й землі, чоловіка і жінки, які дають життя.

Я працюю тільки за матеріалами археологічних розкопок, раджуся з археологами, намагаючись уявити предмети в усіх проекціях, деталях. І саме в цій тісній співпраці народжуються мої роботи. За формою, розмірами, знаковою системою вони є повторенням, власне, реконструкцією тих, які створювали древні трипільці. До того ж, зроблені з тих же глин і розмальовані глиною – 18-ма її відтінками, і жодної фарби. Так що різниця між ними – тільки в часі.

Археологія дає нам досконалі знання, і глина, багато тисячоліть пролежавши в землі, зберігає колір, форму і відтінки розпису – знаю це, оскільки сама від 2002 року разом із археологами беру участь у розкопках.

А трипільці абсолютно все нам залишили в глині: креслення будинків, їхні інтер’єри, ужиткові речі, навіть хліб – яким він був тоді. Ми бачимо, як виглядали сани, в які впряжені бички, і в них можна було і влітку їздити по траві, бо 7 тисячоліть тому в них було колесо.

Це справді дивовижні речі. Ось тендітна жіноча фігурка – перша, зроблена мною за розкопками, – ну, хіба не краса! Ось дуже рідкісна – чоловіча, бо на тисячу жіночих статуеток знаходять тільки десяток чоловічих. Горщик, малюнок на якому багато чого нам розшифровує з уявлення трипільців про світ.

Хіба не цікаво зрозуміти, розшифрувати, про що ж нам писали древні трипільці, яку інформацію хотіли передати у своїх малюнках сім або й більше тисячоліть тому? А може, таким чином вони спілкувалися зі своїми богами?

Чому, справді, вони не будували піраміди, а ліпили цих чоловічків, різних за формою і розписом, – а їх тисячі і тисячі, і всі неповторні… Гадаю, всім відвідувачам Вишгородського Музею гончарства буде цікаво побачити деякі з них на нашій виставці. Настав час ширше розказати про Трипілля і у нас, і світові й зацікавити його Україною».