28.07.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Славу Голлівуду зробили наші люди

mayer

Володимир ТКАЧ

Що ми, пересічні глядачі, знаємо про Голлівуд? Те, що це — гігантська «фабрика зірок», місце розташування відомих кіностудій, а ще — пагорби Беверлі Хілл, проспекти Мелроуз, Сансет і, звісно, відома Алея Слави, в яку закладено 2 600 п’ятикутних зірок з іменами знаменитостей, що зробили значний внесок у розвиток кіноіндустрії. Але не всі глядачі знають, що саме вихідці з України внесли колосальну лепту у розвиток Голлівуду.
Скажімо, Елеонора Деренківська, киянка, «матір американського авангардного кіно», Лі Страсберг, режисер із Тернопілля, з легкої руки якого засвітилася зірка Мерилін Монро, Марлона Брандо, оскароносний львівянин Пол Муні, Отто Людвіг Премінгер, режисер — першопроходець заборонених тем, композитор Дмитро Тьомкін із Кременчука, який написав музику більше, ніж до 100 фільмів, оскароносна співачка Квітка Цісик та інші. А сучасні актори? Дастін Хофман — батьки з Білої Церкви, Стівен Спілберг — із Одеси, Девід Духовни – із Тернопілля, Сильвестр Сталлоне — матір із Одеси, Леонардо ДиКапріо — бабуся з Одеси, Міла Йовович — киянка.
Міла Куніс — із Чернівців, Ольга Куриленко — з Бердянська та багато-багато інших відомих акторів. Але ніхто з вищеназваних знаменитостей не зробив стільки для Голлівуду і Америки, як виходець із Вишгородщини Луїс Барт Майєр.
Його справжнє ім’я — Лазар Меїр. Народився він у Димері в 1884 році. Щоправда, тривалий час білоруси стверджували, що Меїр з’явився на світ у Мінську, і цим дуже пишалися.
— Білоруські сябри просто не володіли достовірною інформацією, — розповів літописець Димера, невтомний краєзнавець Григорій Іванович Алєксєєнко. — Він дійсно димерчанин, син Якова Меїра і Сари Мельцер. Він був третьою дитиною у сім’ї. Ще двоє дітей — Луїс Рубін та Ієремія — з’являться вже в Америці. Зараз складно встановити точне місце розташування хати Меїрів, але вона знаходилася у єврейському кварталі нашого містечка, який простягався від річки Пеховки до сучасної гімназії, універмагу, де колись знаходилася синагога. Точку в цьому питанні поставила правнучка Меїра Алісія Майєр, громадянка Австралії, але зараз перебуває у Штатах. Саме вона надала димерським шанувальникам історії копію еміграційної картки Луїса Майєра, в якій він власною рукою написав: місце народження — Димер. То ж нехай вибачають білоруси, але Меїр — наша людина.
Коли Лазарю виповнилося два роки, батьки, побоюючись єврейських погромів, залишили Російську імперію й емігрували до США. Там батько змінив прізвище Меїр на Майєр, а малий Лазар став Луїсом. Еміграція була правильним рішенням, бо що доброго могло чекати цю родину у майбутній громадянській війні, у період голодоморів і репресій, нарешті — німецької окупації? Так, у 1942 році фашисти не залишили в живих жодного єврея у Димері. Та і з більшовицьким режимом у цієї роботящої родини не могло бути нічого спільного.
Певний час Майєри проживали у Штатах, потім переїхали до Канади. Батько займався продажем металобрухту, а мати працювала на птахофермі. У юнацькі роки Луїс уже зумів показати унікальний організаторський талант і ділову хватку, а відтак попрямував до Бостона на самостійні хліби. Саме там хлопець зустрів перше кохання — Маргарет. Можна довго розповідати, як він домагався її руки, як майбутній тесть опирався, але врешті-решт здався, бо розгледів у нареченому величезний потенціал.
Завдяки грошам тестя Луїс придбав занедбаний кінотеатр і за півроку зробив із нього наймодніший заклад у місті. За пару років він уже володів цілою кіномережею. Але не це було метою його життя.
Майєр мріяв створити власну кіностудію і знімати фільми. І знову Луїсу усміхнулася доля: він за копійки викупив фільм «Народження нації», який приніс йому мільйон доларів. Майєр інтуїтивно відчув, що його майбутнє у Голлівуді і переїхав до Лос-Анджелеса. Першу студію він заснував у 1914 році, а в 1924 році об’єднав з нью-йорським мільйонером Маркусом Лоу три студії у кінокомпанію Metro-Goldwyn-Mayer. Емблемою фірми стало зображення лева, що рикає в ореолі із кіноплівки.
Луїс Барт Майєр мав феноменальне чуття на таланти. Це він побачив у Берліні молоду і невідому шведську актрису Грету Гарбо і зробив з неї суперзірку. Він відкрив Рудольфа Валентино, одеситку Джуді Гарланд (матір Лайзи Мінеллі), Джона Гілберта та інших. Як психолог, він дуже добре розумівся в людях і добирав персонал особисто — від прибиральниць до акторів.
Майєр був дуже вимогливим. А ще відчував, який фільм стане популярним. Коли він побачив сценарій фільму «Розвіяні вітром», то зрозумів, що це буде шедевр кінокомпанії. Майєр запропонував тоді маловідомому Кларку Гейблу головну роль. Але Кларк чомусь заприндився. Не було у нього такого масштабного мислення, як у шефа. Тоді Луїс Майєр поставив йому запитання руба: «А жебраком ти хочеш стати?». І актор знехотя погодився.
Кінокартина «Розвіяні вітром» стала кращою стрічкою всіх часів і народів, а Кларк Гейбл — світовою зіркою.
Майєр не сюсюкав із зірками. Скажімо, розбещену, з примхами Елізабет Тейлор чітко ставив у жорсткі рамки, а вона вважала його за монстра. Інші актори любили його як рідного батька.
Журналісти жартували, що на кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer більше зірок, ніж на небі. Іншим голлівудським студіям було надзвичайно важко конкурувати з дітищем Майєра.
Ця людина мала стільки різних ідей, задумів, проектів, що їх не встигали реалізувати. Але про одну здійснену мрію варто розповісти.
Як згадував кіномитець Фред Нібло, у 1927 році за вечерею Майєр поскаржився, що у США немає організації, яка б переймалася проблемами кінематографа і мотивувала режисерів до створення якісного кіно. Погомоніли і забули розмову, а Майєр її запам’ятав. Незабаром він розпочав створювати Американську Академію мистецтва і науки. Це він придумав процедуру нагородження кращих фільмів року спеціальною статуеткою. Художники і скульптори кіностудії виготовили образ лицаря з мечем, який стоїть на котушці з кіноплівкою. З їх легкої руки він отримав назву «Оскар». За Майєром на все життя закріпилося прізвище «батько «Оскара».
Можна ще довго розповідати про яскраве життя димерського американця Луїса Майєра. У 1950-х роках спритні молоді помічники усунули шефа від керівництва. Як і передбачалося, студія почала занепадати, і зараз вона не входить навіть до десятки найбільших американських кінокомпаній. Зате інше дітище Майєра — Американська кіноакадемія — процвітає, і щороку там відбувається яскраве світове шоу — вручення «Оскарів». До речі, на схилі років Луїсу Майєру вручили його «Оскара» за вагомий внесок у кіномистецтво. Відповідно, на Алеї Слави у Голлівуді вмонтовано і його зірку.
Цією талановитою людиною нам варто пишатися. І було б дуже доречно у Димері в районі колишньої синагоги встановити меморіальну дошку з наступним текстом: «У цьому районі 12 липня 1884 року народився Луїс Барт Майєр (Лазар Меїр) видатний американський кіномитець, продюсер, засновник кінокомпанії Американської кіноакадемії та спеціальної нагороди — «Оскара». А на дошці вибити портрет знаменитості на тлі голлівудських пагорбів Беверлі-Хілл, «Оскара» та емблеми з левом. Це наша історія, і нехай Америка заздрить, що наша земля така багата талантами.