Сергій ПІНЧУК, голова постійної комісії з питань стратегії розвитку міста, будівництва, транспорту та зв’язку Вишгородської міської ради
З часів перемоги Революції Гідності багато що змінилося в Україні. Країна ще з 2014 року обрала чіткий курс на децентралізацію фінансів та повноважень, реформу місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою. Ще декілька років тому важко було уявити, що в структурі місцевих органів самоврядування можуть бути міграційна, реєстраційна служби, підрозділи архітектурно-будівельного контролю та інше.
Щорічне значне зростання демонструють місцеві бюджети всіх рівнів. У 2016 році, у порівнянні із 2015-м, власні надходження (без урахування міжбюджетних трансферів) зросли на 149,3 %. За січень-травень 2017 р., у порівнянні із аналогічним періодом минулого року, знову спостерігається зростання – на 134,3 %. Багато місцевих рад по всій Україні почали накопичувати та акумулювати бюджетні кошти – станом на 01.01.2017 р. на казначейських рахунках органів місцевого самоврядування знаходилось більше 33 млрд грн. Тому державні стратегічні напрямки реформ є позитивними для розвитку всієї системи місцевого самоврядування в Україні.
Реформа місцевого самоврядування та процеси децентралізації вже мають вагомі результати. Це і суттєве збільшення місцевих бюджетів, і підвищення спроможності місцевої влади вирішувати більшість питань громад у різних сферах: медицині, освіті, розбудові інфраструктури, наданні адміністративних, комунальних та інших послуг. Але, на жаль, у реформи все ще є багато противників, які, намагаючись залишити стару, зручну для них, а не для мешканців громад систему, не нехтують інформаційними маніпуляціями, поширенням міфів, спрямованих на дискредитацію змін, що впроваджуються. Це не шкодить тим, хто вірить у децентралізацію і втілює реформу, але заважає приймати правильні рішення тим, хто усе ще сумнівається.
Стосовно нашого славетного красеня-Вишгорода, на мій погляд, ми ще не в повній мірі скористалися всіма можливостями децентралізації. Особливо – з точки зору перспектив, які відкрилися перед Вишгородом з моменту прийняття Верховною Радою України Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» у лютому 2015 року.
Сьогодні все частіше наша громадськість і спільнота задаються питанням щодо подальшого стратегічного розвитку міста Вишгорода. З одного боку, ми бачимо подальше зовнішнє покращення міста, намагання керівництва та депутатського корпусу вирішувати нагальні питання сьогодення, а з іншого – наочно відчувається різниця між збільшенням населення, новим житловим будівництвом та темпами створення нових закладів шкільної і позашкільної освіти, культурно-масових закладів і установ.
І шлях розв’язання цієї проблеми, на мій погляд, одночасно і простий, і складний – це створення Вишгородської об’єднаної громади та отримання обласного статусу, відповідних повноважень та значне збільшення фінансової спроможності бюджету майбутньої громади. Цей шлях простий – тому що він зрозумілий, нагальний, чіткий по процедурі процесу створення об’єднаної громади. Та складний, тому що потребує взаємних прагнень до цього не тільки міської, але й суміжних сільських громад.
Два місяці тому ми вже проходили процес ініціації створення Вишгородської об’єднаної територіальної громади. На жаль, ця спроба виявилася невдалою, але цей процес треба продовжувати, бо іншого шляху в міста немає. Та й адміністративно-територіальна реформа набула незворотнього напрямку – в Україні вже об’єдналися 413 громад, площа яких більша за Угорщину чи Португалію.
Вважаю, як громадянин, як депутат, як голова комісії, яка є визначальною з питань стратегії розвитку міста, – для Вишгорода шанс створити в цьому році Вишгородську об’єднану громаду ще не втрачений. Навпаки – це перше й головне завдання міської ради, від якого залежить, в якому статусі та з якими фінансовими можливостями Вишгород зустріне новий, 2018 рік. Чи це буде місто районного значення із бюджетом 130-140 млн грн, чи це буде об’єднана громада з обласним статусом та бюджетом 270-280 млн грн. Саме в тому полягає сприйняття стратегії розвитку. Необхідно вже сьогодні міркувати та планувати подальший напрямок руху, зростання загального благополуччя пересічних мешканців та створення реальних можливостей по розв’язанню соціально-економічних проблем і викликів часу.
