Влас. інф.
ФОТО — Алла ПОГОРЄЛОВА, зав бібліотеки, спеціально для «Вишгорода»
10 березня в НВК «Гімназія «Інтелект» — ЗОШ І ступеня» відбулося літературне свято «Киянин душею», присвячене ювілею (125 років із дня народження) письменника світового рівня Костянтина Георгійовича Паустовського.
Чи багато знайдеться серед нас охочих читати про природу? Адже часто перегортаємо сторінки літературних творів з описом лісів, полів, річок, морів, намагаючись якомога швидше дійти до «нормального» тексту.
А у кого з нас під рукою — розкрита книга Паустовського. Проза цього письменника зовсім не сучасна, та водночас — дуже своєчасна, бо є своєрідними ліками від гостросюжетного та легкого читання не того і не про те.
Костянтин Паустовський майже чверть віку прожив у Києві, насолоджуючись цим містом, про що не раз зізнавався в автобіографічній прозі. Саме у Києві талановитий юнак відбувся як журналіст та письменник…
Як стверджують записи у церковній книзі, «батько його, відставний унтер-офіцер II розряду, із міщан Київської губернії, Васильківського повіту, Георгій Максимов Паустовський». «Паустовські, нащадки запорізьких козаків, тішили свою гордість переказом, цілком достовірним, що їхнім предком був гетьман Сагайдачний», — напише біограф письменника Лев Левицький.
Після розгону Катериною II Запорізької Січі козаки розселилися по всій Україні, а предки Паустовського — вздовж річки Рось. У центрі річки, на острові, стояла біла хата Костикового діда, козака Максима, бабусі Гонорати, дядька Ілька, тітоньки Феодосії…
«Я виріс в Україні. Мої рідні з боку батька говорили тільки українською. З дитинства я любив співучу, гнучку, легку, нескінченно багату образами й інтонаціями українську мову і пишаюся, що досить пристойно володію нею досі», — згадував Костянтин Георгійович. У селі Пилипча Київської області й тепер живе чимало його далеких родичів. Тут спочивають у рідній землі батько, дід, тітки й дядьки письменника.
Твори Паустовського різнопланові. Спочатку, звісно, казки — від них тепло і радісно. Згодом — оповідання з мещерського циклу. А з віком ти усвідомлюєш, що Паустовський — це розсипи іще багатьох чуттєвих та сильних оповідань, повістей і нарисів.
Саме про це йшлося на заході, який підготували вчитель-методист, директор НВК Інна Шубко та вчитель-методист Віра Василенко. А гімназисти 7-х — 11-х класів виразно читали твори письменника, перевтілювалися в персонажів його оповідань, танцювали; вихованці храму святих Бориса і Гліба виконували духовні пісні.
На святі були вчителі зарубіжної літератури та художньої культури шкіл району, методисти відділу освіти Вишгородської РДА та учні НВК.
Директор «Інтелекту» Інна Шубко зазначила, що за словами багатьох людей, які особисто знали письменника, після нетривалого спілкування з Костянтином Паустовським буквально відбувалася переоцінка цінностей: дивилися на людей зовсім іншими очима — з більшим розумінням, глибиною, співчуттям. Як усім нам сьогодні бракує цього! Тому віриться, що літературне свято нагадає вчителям те, що було прочитано ними колись, учнів — познайомить із творчістю класика, а всім нам допоможе в тому, щоб у нашому житті зникало або принаймні зіщулювалося, тьмяніло все потворне, злобне й вульгарне, а посилювалося вічне — краса, шляхетність, одухотвореність.
