27.09.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Посипання щебенем, залучення мешканців і техніки підприємців

4

Віктор КІР’ЯНОВ

Зима цього року радує нас морозною і сніжною погодою. Дітям та лижникам — радість, комунальникам — головний біль. Не в змозі спокійно спостерігати, як борсається в снігопад наш двірник з кострубатою лопатою, я, разом із місцевим депутатом, допомагав їй іноді вранці.
Бачив також по ТБ, як наш мер дякував небайдужим вишгородцям, що добровільно розчищають сніг біля своїх осель. Однак досить багато тротуарів у місті залишалися під льодом, на якому ковзались перехожі. Попри зміцнення матеріальної бази та безумовне покращення роботи цього року, міські комунальники з волонтерами не зовсім впоралися зі своєчасним прибиранням снігу.
Я, наприклад, можу зранку витратити на розчищення снігу годину-дві. Потім треба їхати на роботу. Але ж важливо саме в перші години після випадання снігу прибрати його. Інакше його втоптують люди і машини, він перетворюється на лід, який потім на морозі потрібно зубами гризти, щоб відчистити.
Ви запитаєте: що ж робити?.. Мушу зауважити, що навіть у розвинених країнах ані держава, ані місцеві громади не в силах моментально й результативно боротися зі стихією. Наприклад, в Альпах випадає декілька метрів снігу кожну зиму. За пару годин може випасти до 80 см снігу (пам’ятаєте колапс у Києві навесні 2013 року, коли випало 50 см?). Тому влада залучає на допомогу населення. Магістральні вулиці та дороги чистять комунальники, другорядні дороги і дворові проїзди — місцеві селяни і підприємці. Але не безкоштовно. На початку зими з ними укладають договір, закріплюють територію. Дізнавшись прогноз, люди самі із самого ранку без будь-яких «телефонограм» виходять на прибирання снігу. За підсумками місяця комуна компенсує їм витрати, наприклад, на пальне, і виплачує невелику премію.
Чому б і нам, в Україні, і конкретно у Вишгороді, не перейняти такий досвід? У будинках, де є ОСББ, так і роблять. Для будинків, де їх немає, теж є вихід. Зібрати старших по будинках на нараду в міськраді і поставити завдання: знайти бажаючих підробити взимку. Видати таким людям інвентар або компенсувати витрати на придбання. Контролювати сумлінне виконання обов’язків через тих же двірників, майстрів. Виплачувати посильну винагороду за підсумками праці щомісяця.
Але продуктивність ручної праці невелика. Люди давно придумали машини, щоб її підвищити. Біля міськради я бачив компактні снігоприбиральні машинки. Та вони коштують немало, потрібно організувати їх техобслуговування, зберігання.
З урахуванням того, що сніг у нас зараз не кожну зиму буває, поширення таких пристроїв на все місто економічно не виправдане. Є оптимальніші рішення. Напевно, в місті чимало приватних підприємців мають техніку з ковшем (трактори, екскаватори тощо). Чому б їх не залучити?
Я бачив, як бульдозер розгрібав сніг. Але це відбувалося через день-два після снігопаду. А сніг, повторюсь, потрібно чистити в момент його випадання або відразу після, поки він легкий та невтоптаний! Із власниками техніки, зареєстрованої у Вишгороді, гадаю, можна знайти спільну мову, щоби вони на договірній основі негайно розчищали закріплені за ними ділянки, наприклад, тротуари уздовж вулиць, дворові проїзди. Також можливо обладнати сміттєзбиральні автомобілі зйомним ковшем та використовувати їх у дві зміни: вночі — для розчистки снігу, вдень — для збору сміття.
Припустимо, ми впорались із оперативним прибиранням снігу. Далі потрібно обробити розчищену поверхню проти ожеледиці. У нас для цього використовують піщано-соляну суміш. Результат відомий: автомобілі перетворюються на танки (які «грязи не боятся»), тротуари — на кашу, пішоходи — на бруднуль. Під’їзди та передпокої забиті вологим піском. Взуття розлазиться від солі.
Власники автомийок, взуттєвих магазинів і ремонтного сервісу мають виступати спонсорами міських комунальників, бо отримують надприбутки! Пісок забиває міську зливну систему, забруднює прилеглі газони. Влітку він перетворюється на пил, який вітер розносить по всьому місту.
А як на Заході? Автомобільні дороги посипають тільки сіллю і реагентами. Дороги сухі. Машини їздять чистенькими всю зиму. Безпека не знижується: зчепленню шин із асфальтом не заважає пісок і бруд. Добре видна розмітка на дорозі.
Пішохідні шляхи посипають дрібною щебінкою. Навіть, якщо на поверхні є залишки снігу і льоду, камінці, нагріваючись вдень на сонці, плавлять лід, а вночі вмерзають в нього. Виникає ефект шипованої гуми, тільки з боку поверхні (див. рисунок). Під’їзди, ліфти чисті, взуття ціле.
Чи не занадто дороге задоволення? Перевірив навскидку ціни через Інтернет: ціна тонни піску — 50-100 грн. Альтернатива коштує дорожче: тонна гравію (фракція 5-10 мм) — 100-120 грн; солі — 600-1900 грн.
Фішка в тому, що щебінку і сіль не потрібно сипати так густо, як це зараз роблять з піском. Тоді в перерахунку на посипану площу витрати будуть порівняними. Не кажу вже про гроші, зекономлені людьми на ремонті і чищенні речей та автомобілів. Якщо ж для міста придбати нормальну машину для прибирання вулиць влітку, щебінку можна збирати, просівати і знову використовувати в наступному сезоні.
Є ще додаткові витрати на зарплату додатковим прибиральникам. Але це тільки взимку й лише, коли йде сніг. А скільки коштує мешканцям лікування поламаних кінцівок та струсу мозку після падіння на льоду?
Хтось із читачів подумає: «Теоретик кімнатний, дурниці пише!» Я вирішив провести експеримент.
Пішохідну доріжку від автобусної зупинки до будинку, де живу, сусідський двірник не встиг розчистити від снігу, її затоптали пішоходи. Товщина покриву становила 5-10 см. Двірник посипав її сіллю з піском. Доріжка перетворилася на брудну кашу, нога пішохода потопає в ній по щиколотку.
Я посипав таку саму стежку поруч (нею користуються «собачники») щебінкою. В морозну погоду стежка залишалася сухою, на спуску нога не ковзала.
Двірник відшкрібав «свою» доріжку до бетону. Створилася подовжена западина з кучугурами по боках. Почалася відлига — й шлях затопило водою. На «моїй» стежці камінці «потонули» у снігу, я знову посипав шлях щебінкою, стежка досі суха, нога не провалюється. І так буде, доки сніг не розтане.