Світлана РУЛЕВСЬКА
(переклад з російської — Ігор Павлюк)
Я — циганка, і я маю право
На життя як суцільну забаву.
Не жебрачка! Всі ваші монети
Не дзвенять, як мої кастаньєти.
А мої різнобарвні спідниці
Кращі пір’ячок навіть жар-птиці.
Візерунки моєї накидки,
Наче знаки-загадки на свитках.
А браслети мої, а сережки —
Це ж примхливі, суцільні мережки!
На мені — вся родинна скарбниця.
Не ворожка я, а чарівниця.
Зачарую я вас, заворожу.
Та стіну розламаю ворожу
Між циганським та зовнішнім світом.
Непривітним до нас, пишним, ситим.
Як вам губи мої, крила-брови?
Первозданної погляд любові?
Я танцюю, не знаючи втоми.
Я на сцені, а значить, я — вдома.
Вільна, легка, співучая птаха.
Не вокзальна жебрачка-невдаха.
З діда-прадіда я — танцівниця…
Вам під силу таке? Подивіться!
