22.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Гранд-сеньйора із «Світлинки»

IMG 0982

IMG 0994

IMG 1026

IMG 1075

IMG 1100

IMG 1176 IMG 1020

IMG 1259

Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО — Ольга ДУМАНСЬКА, спеціально для «Вишгорода»

Я, танцуя, отгоняю годы,
О партнерстве с ними не грущу.
Танец не зависит от погоды —
Той, что часто в сердце я ношу.
Танец для меня — как друг надежный:
Он умеет слышать и прощать.
И неважно, что меня тревожит,
Жить хочу — и буду танцевать!

Ці римовані рядки написала жінка, якій «… рази по 20» (інакше не скажеш). Зінаїді Крушановській не личить термін «керівник». Вона, скоріше, солістка танцювальної групи «Світлинка».
І коли сеньйора (господиня) танцю виплітає примхливий малюнок легкими рухами, навіть ті, хто ніколи не виходив на танцювальний майданчик, повторюють за нею граційні па і злітають у повітря під ритмічну музику. Струнка постава видає у Зінаїді Миколаївні людину, котра все життя танцює. Та, виявляється, її танцювальний стаж мав перерву понад чотири десятиліття.
Зіночка вирішила бути вчителем, як тільки сіла за шкільну парту. Характер мала саме такий, бо своє життя правильно організовувала й усе встигала. Після восьмого класу працювала на фабриці ім. Рози Люксембург: чотири години у вишивальному цеху, а потім — бандура, художнє читання, хор, волейбол (має другий спортивний розряд), настільний теніс і вечірня школа, де отримувала середню освіту.
А ще — танцювала (гурток вів Григорій Чапкіс із ансамблю ім. Вірського — шефа робітників «Розочки»). Та — недовго, бо рано вийшла заміж (із своїм чоловіком познайомилась, до речі, на волейбольному майданчику). Переїзди, народження трьох синів і непростий побут не притлумили жагу знань: Зінаїда закінчила педучилище та інститут. Із загального 46-річного стажу 36-ть вона працювала у школі.
В її житті були родина і робота. Всі три сини гарно вчились у школі, отримали музичну освіту, відвідували спортивні гуртки, рано стали самостійними. Зінаїда Миколаївна вийшла на пенсію, та школи не полишила, працювала ще вісім років. Разом із учнями (завдяки двом педагогічним освітам вела їх від першого до 11-го класу) вона писала вірші, ставила танці.
Танцювати ж самій було ніколи. Та якось у Гідропарку, на майданчику, де збирався «золотий вік», почула про ансамбль «Натхнення», котрий організував для пенсіонерів Григорій Чапкіс, і ризикнула згадати молодість. Зайшла до зали, а Чапкіс привітався: «Драстуй, Зіно!» — наче й не минуло 43 роки.

З тих пір Зінаїда Крушановська знову танцює. Танцем переборює незгоди, що у кожного трапляються у житті: поховала чоловіка, який помер після тривалої хвороби, сама подолала недуги. 10 років із партнером по танцях Володимиром брала участь у конкурсах різних рівнів — від районних до міжнародних. Усюди отримували 1-2 місця, п. Зінаїда має 22 медалі і 15 кубків.

Родина (три сини, 10 онуків і три правнуки) дуже пишається мамою, бабусею й прабабусею, що на факультетах столичного «Університету третього віку» опанувала психологію, комп’ютер і дотепер займається англійською і танцями. Кілька разів на тиждень їздить на заняття до Києва. Якось у автобусі розговорилися із вишгородчанкою, яка, вражена оптимізмом Зінаїди Крушановської, запропонувала їй взятися за вишгородських пенсіонерів.
Діло пішло, вже понад два десятки учнів ходять до «Світлинки». Зінаїда Миколаївна запропонувала так назвати групу у пам’ять про партнера, з яким брали танцювальні висоти. Всім дуже сподобалася назва. Своїх учнів вона називає шанобливо-поетично: «Гранд-сеньйори». І тим самим заохочує тримати гідну поставу.
У спортивно-бальних танцях танцюють парами, і це ж красиво, коли віденський чи повільний вальс виконує пара. Зінаїда Крушановська посміхається: — Чи не щозаняття до нас приєднуються новенькі. Тому у нас постійні повтори. Чим більша практика — тим кращі рухи. Одні вивчають, інші — відпрацьовують опановане. Щоразу додаю нові елементи: як піднятися на носочки, як тримати спину, повертати голову, тіло, ставити ступні.
Ніхто не сумує. Ніяких перевантажень, ми враховуємо вік і стан. Але музика й рух творять дива. Пари, що ходять на заняття два місяці, дуже вирізняються: ви самі побачите, як легко вони рухаються, як рівно тримають спину, як по-королівськи несуть голову.
Запрошуємо до танцювальних зустрічей сусідів і колишніх однокласників. Приходьте, синочки, танцювати з мамами, а чоловіки — з жінками! По понеділках, із 13:00 до 14:00, у спортзалі Будинку культури «Енергетик» (директор – Людмила Коваль), заняття безкоштовні.

Ольга Думанська, фотограф, журналіст: — Вишгородці давно мріяли про танці, аби на площі біля Будинку культури «Енергетик» збиратися у дружньому колі.
Та не всі вміють красиво рухатися під музику. От би хтось навчив!..
На заняттях «Світлинки» мене підбадьорювали, допомагали, показували правильні рухи. Захотілося вдягти спідничку-розлітайку та закружляти по залі

Ірина Пилипенко, фахівець з культурно-масової роботи Терцентру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (директор — Наталя Рудько): — В «Університеті ІІІ віку» вже є комп’ютерні курси, мистецько-художній факультет та факультет культурології — спільно із Вишгородським історико-культурним заповідником (ВІКЗ). А коли ми познайомилися з чудовою людиною, Зінаїдою Миколаївною Крушановською, — з’явився шанс відкрити і факультет танців для людей мудрого віку. Я й сама станцювала перший у моєму житті віденський вальс

Вадим Перегуда, провідний науковий співробітник ВІКЗ: — Співробітники ВІКЗ (директор Влада Литовченко) і Територіального центру взяли активну участь у проекті «Студія спортивно-бального танцю гранд-сеньйорів «Світлинка» — відвідали заняття, вивчили віденський і повільний вальси.
Ми у захопленні. А благодійна організація «Благодійний фонд «Врятуй та збережи» вже готує подарунки: нагороди, заохочувальні призи для тих, хто займатиметься бальними танцями у «Світлинці»