01.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

ЖИВИЙ музей

4

Христина МИЦИК
ФОТО — Андрій МАКСІМОВ, «Вишгород»,
Ольга ДУМАНСЬКА, спеціально для «Вишгорода»

«Музей — це не припале порохом зібрання експонатів, це — живий оберіг надбань людства», — вирішили етнографи та краєзнавці району і створили громадську організацію. Аби разом із працівниками місцевих музеїв зберігати та охороняти нематеріальну культурну спадщину рідного краю.
Про те, що територія Вишгорода і Вишгородщини — унікальна пам’ятка історії, культури, археології та природного ландшафту Київщини, яку потрібно зберігати і досліджувати, знають науковці. Між тим, із децентралізацією громада набуває більших повноважень і має свідомо вирішувати, на що саме використовувати свої кошти, зокрема — як з цими пам’ятками поводитись: розвіяти по вітру чи показати світові велич, красу, сакральність. І цим самим не лише зберегти власну самоідентифікацію, а й — завдяки туризму і паломництву — розвинути інфраструктуру міста і району.
Саме тому Вишгородський історико-культурний заповідник ініціював у Вишгородській центральній районній бібліотеці Установчий з’їзд небайдужих до історії Київщини та Київського Полісся знавців історії, етнографії та провідних українських науковців.
З доповідями перед громадськістю на з’їзді виступили кандидат історичних наук, директор Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко (див. на сайті газети «Вишгород»), член Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України Світлана Пахлова, кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії мистецтва Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури Ганна Андрес, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри пам’яткознавства і музеєзнавства Київського Національного Університету культури і мистецтв (КНУКіМ) Юлія Ключко.
Ішлося про небезпеку глобалізації, через яку щороку людство втрачає чотири і більше елементи культурної нематеріальної спадщини, та роль ЮНЕСКО у її збереженні, про об’єкти світової спадщини в Україні (див. http://knukim.edu.ua/wp-content/uploads/2014/04/unesko.pdf), списки (репрезентативний і термінової охорони) та реалізацію на національному рівні положень Конвенції ЮНЕСКО, популяризацію через носіїв (насамперед — майстрів, виконавців, науковців), роботу Українського центру культурних досліджень у складі Міністерства культури України.
Про нематеріальну культурну спадщину Київщини як важливу складову інтеграції України у міжнародний культурний простір говорили розлого, надто — про Вишгородщину як один із основних осередків культури й духовності Київського Полісся. І дійшли висновку: науковці та краєзнавці разом мають визначити елементи культурної спадщини (зокрема — й документальної: в бібліотеках і архівах), зафіксувати, внести до національного реєстру, а далі — до Списку ЮНЕСКО невичерпний скарб: усні традиції; народні прикмети й обряди; літописання; знання і навички, пов’язані з ремеслами; виконавче мистецтво — найперше, народний іконопис; автентичні ансамблі тощо.
І громада — місцева влада і краєзнавці — має активно долучитися до цього. Дуже важлива співпраця з бібліотеками, Будинками культури, Центрами творчості, освітніми закладами (зокрема — шкільними музеями), майстрами, вчителями та вихователями, видавцями, студентами ВИШів як учасниками експедицій-розвідок.
Досвідом такої роботи ділились відома етнограф і колекціонер з Тернопілля Віра Матковська (Борщівська сорочка), лікар, майстриня і мама трьох дітей Світлана Жовтобрюх, представник апарату виконавчого комітету міськради Олена Глава, знавець історії Межигір’я Геннадій Ніколаєнко, координатор роботи шкільних музеїв – методист районного ЦТ «Дивосвіт» Наталія Сахарова, вчитель історії Андрій Сологуб і краєзнавці Валентина Осипова та Григорій Алексєєнко, просвітянин Олександр Дробаха і зав. відділом Київського обласного Центру охорони та наукових досліджень пам’яток Управління культури, національностей та релігій Київської ОДА Олена Бреяк. Вишгородська ЦРБ поповнила свої фонди подарунками від Віри Матковської, Валентини Осипової та Влади Литовченко — книжками про Борщівську вишивку, с. Бірки та «Повернення в Царгород» і «Сестра моя Софія» (видання газети «День»).
Директор ВІКЗ Влада Литовченко, завідувач Історичного музею Любов Ніколенко та завідувач Музею давньоруського гончарства Оксана Старак-Повякель розповіли про плани роботи заповідника. Найперше треба відремонтувати та переформатувати наявні музейні площі — для організації постійних і пересувних виставок, проведення інтерактивних уроків і культурно-просвітницьких заходів. У найближчій перспективі — Музей етнографії, міні-скансен з відтворенням умов проживання, побуту, реманенту й одягу мешканців Вишгородщини минулих століть (за історично-документальними свідченнями та малюнками).
Плідне спілкування завершилось ухвалою Установчого з’їзду: * створити Спілку краєзнавців та етнографів Вишгородщини; * надати пропозиції до Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації щодо вивчення елементів нематеріальної культурної спадщини Київщини (Київської області); * створити ініціативну групу для формування Репрезентативного Списку елементів нематеріальної культурної спадщини Київщини (Київської області), яка потребує негайної охорони ЮНЕСКО; * запропонувати включити до складу Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України к. і. н., директора Вишгородського історико-культурного заповідника В. В. Литовченко; * розпочати роботу щодо укладення «Енциклопедії Вишгорода і Вишгородщини» та підготовки шкільного посібника «Історія і культура Вишгородщини».
Наступне засідання Спілки заплановано на кінець січня – початок лютого 2017 р. Стежте за оголошеннями на сторінці Спілки краєзнавців і етнографів Вишгородщини та ВІКЗ в інтернет-мережі «Фейсбук».

Image002

Image003

Image004

Image005

Image006

Image007

Image008

Image009

Image010

Image011

Image001