Валентина ЯКОВЕНКО
ФОТО – автор, «Вишгород»
Знайомтесь: Олена Солошенко, 26 років, випускниця Вишгородської спеціалізованої школи «Сузір’я» та Вишгородської музичної школи. З відзнакою закінчила Університет економіки та права «КРОК» – магістр з міжнародної економіки та перекладач (30-70% предметів викладались англійською). Сьогодні там же здобуває ступінь магістра з психології . Захоплюєтьсяісторичним та рольовим моделюванням.
І вже чотири роки працює у сфері інформаційно-консультаційних послуг та перекладів: аудити та веб-тренінги; технічні переклади; консультації, звіти… Ті ж чотири роки – лідер фольк-арт-рок гурту «Сни Доріг» (гітара, вокал). Чоловік – Олег Вацлавів, бас-гітарист, в усьому підтримує Олену.
Фольк-рок—напрямокумузиці, що поєднуєфольклорзроком. Може використовувати рисинародної музики, її інструментарій та манеру виконання, проте відрізняється агресивнішим характером і енергійністю, використанням характерних для рокуелектроінструментів. «Фольклорною» складовою фольк-року є етнічна музика народівЄвропи.
Нещодавно у Вишгороді, у рок-кафе, відбувся сольний концерт Олени та презентація її книжечки з текстами пісень музичного гурту «Сни доріг». Вони, за словами автора, звучать там, «де ввижається та закрадається в думки те, що не вписується ні в жанрові рамки, ні в межі буденної фантазії».
За появу збірки на світ Олена дякувала рідним, друзям, колегам, а також викладачу Вишгородської музичної школи Ірині Безі – за наставництво та віру в неї. «Без її допомоги, її позитивного впливу, – каже Олена, – я б не дійшла до виходу збірки». А Ірина Федорівна тішиться з того, що «з цієї юної дівчинки, маленької насінинки (до речі, Насінинка – її сценічне ім’я – авт.) – з’явилося стільки прекрасних росточків!»
Разом вони подарували слухачам унікальну живу музику з додаванням клавішних. Спів та акустичну гітару Олени доповнювали також запальні ритми джембе (західноафриканський барабан у формі кубка з відкритим вузьким низом і широким верхом), які «видавала»Аліса, а окремі пісні були виконані у два голоси з Наталією (обоє дівчат – учасниці гурту).
У збірці – частинка життя автора, сповненого дивовижних історій та яскравих снів, її філософських роздумів та древніх спогадів, таємничих мелодій та примарних голосів. «Сміливо поринай у світ гармонії в тобі та дізнавайся, що віщує сьогодення. Розтоплюй шматочок зими у снах дитинства весни та кружляй у танці з літечком. Наповнюйся живою музикою землі та не втрачай себе на роздоріжжі», – звертається до читача у передмові автор. І в цих словах – ряд назв її віршів-пісень.
На свій концерт Олена Солошенко запросила не лише молодь, а й родину – батька Валерія та маму Людмилу, які відкрили їй світ поезії і музики (обоє грають на гітарі, батько свого часу складав вірші), своїх дядьків і тіточок, а також бабусь. Заради такої події чоловікова бабуся Валентина приїхала із Яготина.
Всі уважно слухали Насінинку – її пісні досить філософські : глибокі тексти завуальовані таким чином, щоб у вільному польоті фантазій дати змогу слухачеві відкрити істину за принципом дії «JustinTime» («Якраз вчасно» – англ.).
Оспівуючи «Історію Сонці та Світлячка», вона ніби говорить про себе:
Я – краплинка,
Так, сльозинка твоєї радості,
Можу впасти на долоні,
Згорнутися кулькою
І засинати
В облозі теплої солодості,
Прямо в твоїх лонах спокою…
Витончена, тендітна, майже невагома – вона встигає навчатись і працювати на відповідальній роботі, їздити у відрядження, писати вірші, класти їх на музику, займатися вокалом із педагогом, проводити репетиції, виступати разом зі своїм колективом та виготовляти прикраси до сценічних костюмів. А ще знаходить час для родини і маленької домашньої улюблениці – двіртер’єра Мармейдки, яка нетерпляче чекає на свою хазяйку.
О 3-ій, а часто й 4-ій ранку Олена в «онлайні». Їй так мало доби, але прагне все встигнути, бо далі буде ще цікавіше!
Дехто не знає, куди подіти час, чим би зайнятися – а тут хоча б щось їстівне перехопити на ходу. А ще ж – і приготувати!
У неї багато друзів, які з нею разом на фестивалях, концертах, полігонних рольових іграх, на природі, з музичними інструментами біля вогнища. Їх об’єднує відвертість, сміливість, жага до пригод та постійного руху вперед.
Соня: «З творчістю групи «Сни доріг» я познайомилась рік тому, і відтоді стала її прихильницею. Кожна пісня – це дивовижна історія, особливий настрій, який чудово передає вокалістка групи Олена Солошенко. Її голос зачіпає кожну струну душі, манера виконання – ефект повного занурення в історію. Можна багато говорити, але, повірте, краще це один раз почути і закохатись у «Сни доріг» назавжди».
Гліб: «У самоіронії Насінинці не відмовиш – інакше як можна пояснити те, що такий маленький об’єкт є настільки потужною музичною одиницею. Її щирість та непоступливість у бажанні залишатися собою у творчості заслуговує найкращих компліментів. На її виступах завжди відчуваєш себе її давнім другом, навіть якщо бачиш цю дівчину вперше. Це – справжній талант».
Світлана: «Насінинка – псевдонім красномовний. Так, наша Оленка – маленька, тендітна, витончена дівчина, ніби з легенди про зачаровану панночку, а щойно починає співати, – затихає все навколо. Кожна її пісня наповнена емоціями, незвичайним змістом, здається, вона сама жила серед тих дивних створінь, про яких співає, або була одним із них.
Пригадую, коли вперше її почула, і не подумайте, що це було казково… Ні. Це було незвично і навіть трішки чудернацько. І тільки після того, як я послухала її протягом певного часу, – зрозуміла, яка це глибина і талант».
Дарина: «Оленка весела, має добре почуття гумору, вміє слухати, і розповідати; емпатична. Незважаючи на м’який характер, твердо відстоює свою думку. Як музикант – просто зачарувала своїми піснями. Хоча перша почута пісня не викликала захоплення (мені зазвичай імпонують більш низькі голоси), але її хотілось слухати знову і знову. А згодом я вже «розкуштувала» всю принадність її голосу, і сьогодні пісні Насінинки входять до списку моїх улюблених».
Ганна: «Ми з Оленою знаємо одне одного ще з початку першого курсу у «КРОЦІ». Я відразу зрозуміла, що вона наділена неабияким талантом. Їй вдалося захоплення фентезі, співом та грою на гітарі перетворити на справжнє диво, яким вона із радістю ділиться з усіма».
Артем: «Почувши дзвінкий голос Насінинки, його вже не забути. Своїми піснями вона засіває душі щедрим насінням… Іскра в буденності життя – ось хто вона…»
Олександр: «Оленчині пісні відправляють мене у дивні мандри та світовідчуття. Щось подібне було в дитинстві. Моя улюблена пісня під народною назвою «Шаман» (офіційна – «У Нові й Нові Світи»). Й, відчуваю, Насінинка мене вб’є за те, що на кожній вечірці я прошу виконати саме цю пісню…)»
Свій день Олена починає із посмішки. Закінчує – з думкою про реалізацію завтрашних планів.
Мріє про кругосвітню подорож, де зможе ділитися своєю творчістю з шанувальниками музики. Для цього – багато навчається, спілкується та працює, постійно самовдосконалюється і розвивається у напрямках, які єднають її з музикою.
Нехай таланить на цім шляху Оленці та її однодумцям. Нехай ця мрія обов’язково здійсниться!
