04.03.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Попереду — подорож від Вишгорода до Константинополя

0003

Степанія СІДЛЯР,
радник голови Вишгородської РДА
ФОТО — Андрій МАКСІМОВ, «Вишгород»

Як відбувалося економічне становлення Київської Русі? На чому давньоруські слов’яни діставалися аж Середземномор’я та Північних морів, налагоджуючи сталі торговельні зв’язки? Яку роль у цьому відігравали Вишгород і Київ? На ці та інші питання намагалися віднайти відповіді учасники представницької наукової конференції, що відбулася у Вишгороді.
Симпозіум проходив у рамках Міжнародного проекту «Середньовічна Балтія й Причорномор’я: матеріальна реконструкція торговельних стосунків», який курує наукова рада Міжнародної асоціації академій наук (МААН) у м. Брюсселі. Ініціаторами досліджень, розрахованих на 10 років, виступили українські науковці, але до них уже приєдналися провідні академії багатьох європейських країн, зокрема Туреччини і Латвії.

У конференції взяли участь авторитетні вчені. Ініціативу проведення заходу підтримав голова Вишгородської РДА Олександр Горган. Депутат Вишгородської міськради Валерій Виговський, який надав активну меценатську та організаційну підтримку у реалізації Міжнародного проекту та підготовці конференції, зазначив, що проведення такого симпозіуму саме у Вишгороді — знакова подія, оскільки місто відігравало одну з ключових ролей у становленні Київської Русі. І висловив переконання, що участь Вишгорода в міжнародних наукових дослідженнях принесе місту ще більше визнання в очах світової спільноти.
Конференція пройшла в діловій та конструктивній атмосфері, відкривши нові, досі невідомі сторінки минувшини. Учасники наголосили, що в сучасній історії, особливо російській, як не прикро, переважають спрощені, а в чомусь і хибні, погляди на торговельні спроможності давньоруських слов’ян.
За словами керівника Міжнародного проекту, доктора історичних наук, члена-кореспондента Національної академії наук України Олександра Моці: згідно з імперською міфологією, бізнесові зв’язки русинів почали налагоджуватися з появою держави на Русі. І, скажімо, знаменитий «шлях із варягів у греки», що проходив через Київ і Вишгород, виник у ІХ-Х століттях. Насправді русини мали налагоджені потужні торговельні артерії з іншими народами ще в середині першого тисячоліття, і домінантна роль Московії у формуванні державності не витримує іспиту. Основним способом доставки товарів у слов’ян був водний, на той час найбільш безпечний і швидкий.
Як доводять археологічні розкопки, в налагоджені бізнесових стосунків вони долали величезні відстані — до 3000-4000 км. І робили це на примітивних плавзасобах — довбанках-однодеревках (моноксилах).
Той же «шлях із варяг у греки», який об’єднав північні землі з південними, був прокладений ще тоді, коли території сучасної Московії у V-VIII ст. ст. колонізували вихідці з нинішніх українських земель — словени й кривичі. Розпочинався він аж у місті Старий Гарден (нині Ольденбург, що в Німеччині). І взагалі термін «Росія» з’явився тільки в Середньовіччі, а до того для киян, вишгородців, переяславців — це було Залісся.
Торгівля з Візантією у слов’ян вважалась найбільш пріоритетною. Шлях був складним, але економічно вигідним, і пролягав від Києва по Дніпру до Понта Євксинського (Чорного моря), а потім — західним узбережжям до Константинополя. У літописних джерелах описано, як іще в 626 році слов’яни штурмували Константинополь із моря на моноксилах.
І Вишгород та Київ, як молоді княжі резиденції, відігравали ключову роль у період формування та економічного становлення Київської Русі. Уже в ІХ-ХІ століттях через них проходило три величезні торговельні шляхи — Волзький (від Волзької Булгарії до Магдебурга, Франкфурта й Скандинавії), Хозарський (від Ітіля до Відня й Праги) та «із варяг у греки».
Про Київську державу, її багатства слава рознеслася повсюди. Поетичні саги про руські міста та її славних воїнів складали в далеких морських країнах Півночі. А на Сході скрупульозно фіксували нотатки купців, що побували у Києві й Вишгороді.
На торжищах Києва й Вишгорода, які поступово стали вважатися суперниками самого Константинополя, зустрічалися купці, дипломати, делегації з різних країн Європи й Азії. Недарма перші руські князі володіли кількома мовами, а про Всеволода Ярославовича, батька Володимира Мономаха, залишилась згадка: «Дома седя, изумеяше пять язык».
Слов’ян вважали одними з найбезстрашніших, бо долати такі небезпечні відстані на утлих суденцях було справді на рівні божевілля. Але тільки на човнах із пласким дном можна було перетнути гострі дніпровські пороги.
Аби краще дослідити ті часи, українські вчені в рамках Міжнародного проекту вирішили відтворити моноксили. Це — своєрідне наукове «ноу хау», оскільки до цього ніхто не пробував виготовити давньоруські човни за старовинними технологіями, а тим більше повторити на них шлях «із варяг у греки».
Кандидат історичних наук, модератор проекту в Україні Андрій Петраускас та молодший науковий співробітник Інституту археології НАНУ Іван Зоценко детально поінформували про отриманий досвід моделювання та перші наукові відкриття. На власноруч зроблених довбанках вони вже двічі — у 2015 і 2016 роках — проходили літописним Бурштиновим шляхом (частиною шляху «із варяг у греки») — річками України й Білорусі, фінішувавши у Вишгороді. Вже сміливо можна стверджувати, що заготовки човнів слов’яни робили у верхів’ях річок, а потім спускали їх до Вишгорода й Києва, де доводили до кондиції й формували торговельні каравани.
Вчені зізналися, що поки що не вдається досягти рівня виготовлення човнів стародавніх часів. Бо, за літописними джерелами, шлях із Києва до Константинополя у слов’ян займав 30-45 діб (а за особливо сприятливих умов вони доходили туди за 25 днів). Восени каравани поверталися.
А от дослідникам поки що вдається проходити щодня лише по 10-20 км. Але перші спроби вже дозволили краще зрозуміти побут, життя русинів і реконструювати дух тогочасної епохи.
Головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини управління культури Луцької міської ради Юрій Мазурик розповів про недавню непересічну подію, коли на берегах річки Стир у Старосіллі на Волині виявили старовинну 12-метрову довбанку із двома металевими стамесками та сокиркою. Її вивчення показало, що українські вчені у своїх дослідженнях перебувають на правильному шляху.
А Святослав Сичевський та Олександр Харченко, учасники дослідницького проекту «Байдак», поділилися власним досвідом водних подорожей українськими річками на реконструйованому байдаку — більш пізньому різновиді човна-довбанки.
Вчені поінформували, що в їхніх планах спуститися на власноруч виготовлених моноксилах від Вишгорода до Константинополя.
У чомусь пророчими є слова британського прем’єр-міністра В. Черчилля: «Ми фінансуємо науку не тому, що ми багаті, ми багаті тому, що фінансуємо науку». Бо, як зауважив модератор конференції, кандидат історичних наук Всеволод Івакін, хто не знає або знецінює власну історію — не має майбутнього.
І поінформував, що звіт про конференцію буде передано до наукової ради Міжнародної асоціації академій наук (МААН) у м. Брюсселі.