Меланія ІЩУК
ФОТО — авторка, спеціально для «Вишгорода»
Свято Покрови — найбільше козацьке свято, День Захисника України, День славної УПА! Дякувати Господу, журналістам, патріотичним радіо- і телеканалам, а, особливо — дослідникам, краєзнавцям, популяризаторам славної історії Києво-Межигірського козацького монастиря Геннадію Ніколаєнку та Дмитру Пірклу — тепер багато людей усвідомили, що Межигір’я — це не золотобатонний винищувач святості Янукович, а Український Єрусалим!
Схвильовано пишуться ці слова, але, напевно, вперше за сто років у цей благословенний день Покрови, коли сам Господь послав сонячну, тиху погоду для проведення урочистої літургії, яку високодостойно, патріотично, піднесено під відкритим небом при великому зібранні людей із різних куточків Київщині і України провів ігумен Видубицького монастиря Спиридон у супроводі прекрасних хористів Михайлівського монастиря та хору «Просвіта» під орудою Раїси Марченко. Так, зворушено ми всі молились під час літургії і під час проповіді за святу пам’ять про славу козацьку, за захисників, що стоять сьогодні на смертельному східному рубежі.
Не стали розходитись після служби люди, а навпаки – перейшли, уже традиційно, на місце колишнього величного храму Межигір’я «Білого Спасу». Поставили на місце Алтаря ексклюзивну ікону української Покрови (її написала Тетяна Думан), поклали букети квітів із калиною, по колу всі поставили в святу землю свічечки, помолились, поклонились… і продовжили свято.
Залужена артистка України, автор і ведуча програми Українського телебачення «Народний календар» Тетяна Негрій розповіла про історію та прикмети свята, заспівала разом із громадою пісню до Божої Матері.
Захоплено слухали виступ потужного народного хору «Від серця до серця» (керівник — заслужений діяч культури Володимир Клюєв) із м. Біла Церква. Його змінив академічний неперевершений хор «Просвіта» (його керівник розповідала про історію пісень та їхніх героїв) показав майстер-клас — усі присутні з’єдналися з голосами хористів, піднесено проспівавши козацьку пісню.
На Межигірському зібранні була присутня дружина Героя України, кіборга Анатолія Скрицького, який зараз знову на передовій, Тетяна Скрицька. Через неї громада передала бійцям прапор із гербом Межигір’я.
А ще — дарували саджанці та насіння квітів. Саджанці благодійно передані з місця, що біля козацького кургану, на зачин монастирського саду у Межигір’ї благодійником Іваном Мельником. Саджанці також поїхали з хорами до Києва та Білої Церкви. Волонтерська межигірська громада з ініціативи Тамари Бігун подарувала присутнім насіння квітів, щоб проросло воно і заквітчало нашу землю повсюди!
На завершення усі присутні взялися за руки і зробили Коло Миру з прочитанням молитви про прощення і любов. І, здається, відчулось, як усі серця забилися в унісон. Стало зрозуміло, що тут немає жодної випадкової людини, бо за кожним ніби стоять плече в плече, коліно в коліно Праматері і Праотці родів наших козацьких…
А далі звуки змінились запахами найсмачнішого в світі козацького кулішу і чаю на травах. Аж, ген-ген, з іншого кінця території, завиднілось високе сиве чоло Геннадія, а за ним вервичкою тягнулися нові екскурсанти, які також приєдналися до козацької трапези.
У всьому була любов і турбота комендатури Межигір’я про кожного, хто того дня прийшов на свято. Ці почуття відчувались і в очах коменданта Дениса Тарахкотелика, бо особисто спостерігав, щоб усього було вдосталь, щоб усім було зручно, щоб козацькі традиції знову утвердились у Межигір’ї.
Люди ще довго не розходились — читали вірші, співали, спілкувалися в радості, наповнювались святістю і несли святість по Україні. Слава Україні! Героям Слава! Слава Межигір’ю! Козацтву Слава!
