На Вишгородщині започатковано безкоштовні курси вивчення української «Мова моя сизокрила!»
Оксана МІЩЕНКО
ФОТО — Андрій МАКСІМОВ, «Вишгород», Катерина ЗУРМА, спеціально для «Вишгорода»
Давньоримський філософ Луцій Сенека якось зауважив: «Заговори, щоб я тебе побачив». Дуже символічний вислів із глибинним змістом. Бо саме мова, з її колоритним чаром, внутрішньою виразністю та неповторною мелодією, є піснею людської душі та сакральним кодом нації.
Українську мову недарма називають найпоетичнішою, бо ввібрала вона в себе все найніжніше, найвеличніше, наймудріше й найблагородніше. Сивину віків і генний досвід поколінь, тугу чумаків у далекій дорозі й розпач кріпаків на підневільній праці, блакить прозорих небес і золото пшеничних ланів, багрянець світанкових заграв та срібло перлистих рос, міць столітніх дубів, що символізують силу й непохитність української нації, й тихий шепіт шовкових трав, гіркоту поневірянь на чужині й відчуття піднесеності в молитві до Бога за свій рід, Україну, мир, добро і спокій на всій планеті.
За влучним висловом Ліни Костенко, нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову. І на 26-му році незалежності України, як не прикро, мовна проблема для нашої країни залишається актуальною. Як свідчать дані опитування Центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова, озвучені у червні 2016 р. інформаційною службою «Радіо Свобода», кожний третій громадянин України ще або не знає української, або володіє нею на побутовому рівні. Особливо – мігранти середнього та літнього віку з Луганської й Донецької областей чи Криму.
Як зарадити ситуації? На Вишгородщині за ініціативи Духовно-просвітницького центру «Спадщина» (координатор – радник голови Вишгородської РДА Степанія Сідляр) і Благодійного фонду «Покоління» (президент – депутат Вишгородської міськради Валерій Виговський) та за підтримки голови Вишгородської РДА Олександра Горгана започатковано безкоштовні курси вивчення української «Мова моя сизокрила!» для всіх охочих. І перше заняття відбулося минулої суботи (третього вересня) у Центральній районній бібліотеці.
Різні причини привели слухачів на заняття. Одних – прагнення освоїти українську, інших – оволодіти не лише розмовною, а й літературною мовою, когось – розширити свої знання. Для когось це – принципове питання: після років удалечині повернулися додому, до Вишгорода – й хочуть, аби не лише діти, а й самі вони вросли в українську землю українським корінням. Кілька приїжджих із Росії, зачаровані українською піснею, хочуть опанувати всі тонкощі мови, дізнатися більше про традиції, культуру, історію краю, який вони вже відчувають рідним, навчитися грамотно писати українською, правильно складати заяви та оформлювати документи.
– Ми хочемо, щоб Україну визнали в Європі й у всьому світі, але нехтуємо найціннішим – рідною мовою, – зауважила Степанія Сідляр. – Хоча мова – це святі скрижалі, візитівка нашої нації, яку слід берегти, завжди пам’ятаючи про її рятівну, цілющу, відроджуючу силу.
Відома поетеса, почесний громадянин Вишгорода Ольга Дяченко радо підтримала ініціативу. «Добре, що на Вишгородщині ще є небайдужі люди і влада підтримує цінні починання, – сказала вона. – Адже народ без мови – будинок без фундаменту. Дмухнув вітер – і розлетілися люди, наче цеглини, по світу. І розвалився спільний затишний будинок».
Валерій Виговський пообіцяв усіляко підтримувати діяльність безкоштовних курсів. І нагадав відомий вислів: скільки української мовної території, стільки й української державності. «Держава відбудеться тоді, коли ми виховаємо патріотів, гордих за свою мову, землю, націю», – наголосив він. І побажав, щоб ця ініціатива стала дбайливо висадженим деревом, яке б росло на Вишгородщині й плодоносило.
Організатори розповіли, що в планах – не тільки уроки української мови, а й цікаві пізнавальні поїздки по славетних місцях України, музеях, відвідання україномовних заходів, зустрічі з відомими митцями.
А потім філолог із 40-річним стажем Дора Тимошевська – наче пісню проспівала, з усіма правильними наголосами – провела перший урок. Учні буквально всотували в себе й експромт Ольги Дяченко, складений перед аудиторією, й віршовані рядки неперевершеної Ліни Костенко, й сторінки з життя і творчості Івана Франка, якому присвячений 2016-й рік, і цитати із книги В. Мельниченка про Богдана Ступку – з якими словами треба йти по життю, кому довіряти, на кого спиратися, кому молитися.
Дора Григорівна познайомила присутніх із наявними у бібліотеці виданнями за часів Незалежності: довідниками та словниками офографічними, фразеологічними, наголосів, тлумачними, підручниками (зокрема: «Изучаем украинский язык»). Занурення в українську завершилося написанням пояснювального диктанту «Слово рідної мови» (за Василем Сухомлинським), до якого взялися і ті, хто вперше спробував писати українською, і ті, хто роками не читав і не писав рідною мовою, і навіть ті, для кого слово – це професія (аби ще раз перевірити свої навички).
Наразі, як поінформували організатори, заняття розпочинатимуться в Центральній районній бібліотеці для дорослих (м. Вишгород, вул. Н. Шолуденка, 8, другий поверх) щосуботи о 10-ій год. ранку. Записатися на них може кожний охочий за тел: 067-603-54-81 (Степанія Сідляр).
