05.03.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Все почалося з маминого подвір’я

5

Катерина ЗУРМА
ФОТО — Андрій МАКСІМОВ, «Вишгород»

Чисте подвір’я починається… звісно, з того, що на ньому не смітять. Так буває не всюди і не завжди. Тому чесніше сказати, що чисте подвір’починається… з двірника, з його сумлінної роботи.
Микола Штурба з’явився на подвір’ї будинків 3 і 5 на вул. В. Симоненка у Вишгороді півтора роки тому. Постійних двірників у наших будинках не було вже… не пам’ятаємо, коли вони були. Загальноміські толоки не давали ради, мешканці самі не справлялися з прибиранням, а через те, що будинки ці на перехресті шляхів багатьох людей, які прямують до лікарні, міліції, магазинів, — прибудинкові території потопали у смітті.
Та з перших днів роботи Миколи Михайловича ми побачили різницю. Завали він прибирав разом із родиною. Місяці зо два системно вичищав «авгієві конюшні» під балконами, біля під’їздів. А потім ретельно підтримував наведений лад: обидві прибудинкові території прибирав із самісінького світанку й до обіду. Бачили ми його і о 4-ій ранку (розчищав тротуар від снігу, прокладаючи доріжку), і о 5-ій вечора (біля дерев і квітників).
А що вже чергування біля контейнерів для сміття – то Миколине видно одразу: жодного папірця чи целофанового пакету не лишається, собакам і воронам нема біля чого збиратися, все ретельно прибрано і заметено. Може тому, що допомагає чоловіку дружина Наталя, для якої чистота — це стиль життя.
Працює Микола Михайлович усе життя, буквально зі шкільної лави пішов трактористом у радгоспі на рідній Вінничині. Після служби у Збройних силах (два роки на Кубі) очолив тракторну бригаду. У механізмах розбирався — кожному гвинтикові знав місце.
До Вишгорода приїхав років із 10 тому. Працював будівельником, вантажником, а потім узявся за благоустрій рідного міста. Критикувати легко, а от зробити самому — не кожний здатен. Микола багато не говорить, а стає і робить. Як для себе.
У вільний від роботи час дивиться новини або вирушає на «тихе полювання» до лісу — по гриби. Дружина, звісно, поруч, але під його пильним керівництвом — і в лісі, і вдома, коли здобич перебирають, миють, варять і смажать чи консервують (що і як робити, теж командує Микола, і не лише командує, а й сам готує грибні страви, як висококласний шеф-кухар).
У відпустку родина їде до с. Розкопане (Погребищенський район Вінницької області) — до Миколиної мами. Роботу на землі Штурба любить, привчений до неї змалку: город скопати, садок розчистити, дах зремонтувати, колоди нарізати та дров нарубати, підлатати сарай — усе вміють золоті руки сина із багатодітної родини (їх у батьків — п’ятеро, і всі порядні люди та сумлінні працівники).
Мама Миколина дуже поважає і любить невістку Наталю — вибір сина схвалила одразу: завжди вислухає (а що треба літній людині?), а водночас насмажить дерунів, помиє посуд і прибере у хаті й на подвір’ї, де у Катерини Петрівни господарство і квітники. Може, саме з маминого ошатного подвір’я і почалася у Миколи Михайловича любов до чистоти.