Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО — Андрій МАКСІМОВ, Олександр КОНОНЕНКО, «Вишгород»
Сьомий Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Вишгородська Покрова» цього року зібрав у першому відділенні (академічний спів) 7, а у другому (народний спів) — 8 творчих колективів. І виявився — міжнародним. Тому що приїхали білоруси — міжпарафіяльний греко-католицький хор «Прасфара» світлим промінчиком надіслав привіт від сябрів.
Були ті, хто давно вже став музичним другом Вишгорода. Були і гурти, що вперше побували у нашому місті. Слід віддати належне ініціатору фестивалю — п. Лесі Потіцькій (керівник хору «Коралі»), яка щороку додає все нові разки до намиста запрошених талантів. І хоча п. Леся не змогла бути на цьогорічному дійстві через недугу, за допомогою сучасних комп’ютерних технологій все ж побачила музичний привіт із собору Вишгородської Богородиці (УГКЦ) й почула «Многая літа» та «Молитву за Україну» у спільному виконанні хорів і глядачів (відлуння й оплески дійшли до Академмістечка).
Віночок співів духовних, рекрутських, весільних, солдатських, побутових, козацьких, повстанських, жартівливих і ліричних — виплітався так привабливо, що вельмишановному журі ой, як нелегко було визначити переможців. Кожен колектив виконав програму з п’яти творів: духовний піснеспів, літургія чи молитва, історична пісня (козацька, повстанська чи стрілецька), твір зі свого етнографічного регіону та твір із репертуару колективу.
Журі:
Софія Майданська (голова) — сценаристка, режисер-постановник і авторка ідеї та лібрето вистав (має вищу літературну і музичну освіту), заслужена діячка мистецтв України, член Національної спілки письменників України.
Ольга Поріцька — професор кафедри музичного мистецтва старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського НАН України, член Всеукраїнської музичної спілки.
Ганна Гаврилець — доцент Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, заслужена діячка мистецтв України, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка.
Отець Петро Жук — ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ, голова катехитичної комісії Київської архиєпархії УГКЦ, випускник Папського Салезианського Університету (м. Рим, Італія), кандидат філософсько-богословських наук.
Катерина Божко — музичний оглядач НРКУ «Культура», фольклорист, заслужена діячка мистецтв України.
Віктор Степурко — доцент Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка.
Ніна Михайлишин — художній керівник Київського обласного центру народної творчості (як завжди, у народному вбранні та у гарному гуморі).
В’язанка стрілецьких пісень, віночок обжинкових, духовні псальми — середньовічні та барокові канти (в обробці Бортнянського, Вербицького, Стеценка, Ревуцького й Леонтовича) та сільські — з простими словами, що западають у душу, «Коник» Жоскена де Пре і сучасна «На Чорнобиль журавлі летіли» (слова Д. Павличка, музика О. Білаша), «Стоїть гора високая» (слова Л. Глібова, музика народна), «Ой, бричка зелена» — записана в с. Біла на Тернопіллі… Манера виконання, костюми, злагодженість голосів і музичного супроводу — треба було врахувати все, тож музичні судді надовго покинули аудиторію.
о. Петро Жук: «Просимо, щоб нашу пісню-молитву ангели занесли на Донбас – у серце наших солдат, які стоять в обороні української землі. І перелетіли далі — принесли її тим, у кого в серці щось інше, — щоб освятити, навчити, реанімувати.
Якщо ми як народ зуміли пронести нашу автентичну пісню крізь віки, болі і «немодності» — ми зуміємо животворящою піснею торкнути всіх, бо пісня — це любов. А любові всі війни і кордони не гідні встояти»
***
Поки вельми поважне журі радилося, до глядачів вийшов білоцерківський хор «Від серця до серця». «Без коріння сохне все життя», — завела солістка Оксана Керута — безсумнівна окраса оперної сцени світового рівня. Соло підхопили високі жіночі і низькі чоловічі голоси. Пісня загриміла могутнім акордом — хоча виконавці стримували звук (церква ж бо!) «Наша слава козацька не на папері писана», — співав хор: обличчя з ікон і з сусіднього ринку, видовжені і кирпаті носи, біляві, чорняві, русяві коси… Жменьку радянщини в оформленні (однаковісінькі концертно-народні костюми) нівелював сам спів — по духу і по змісту народний: «Єднаймося, люба родино, хай буде довіку єдина свята Україна», «Чом-чом-чом, земле моя, так люба ти мені?..» Інші гурти і хори підспівували, а на «Реве та стогне Дніпр широкий» усі встали, як на державний гімн, і співали, приклавши руки до грудей.
Валентина Осипова (гурт «Любисток» із Демидова, Вишгородщина) натхненно прочитала вірш Анатолія Черняхівського — дуже співзвучний сьогоднішнім настроям українців та їхньому прагненню віднайти і плекати своє коріння.
М’яке італійсько-українське «л» — це народний аматорський фольклорно-аутентичний колектив «Надія» з Черкащини. Восьмеро, з борознами життя на чолі, огрядних жінок, яким так личить слово «матуся» (бо породили не менш як по троє дітей), — у чорних чоботях і наївних намистах, у цупких спідницях і юпках «у зборку», білих хвартушках і теплих хустках, у білих лляних сорочках, з рукавами, власноруч гаптованими червоними і чорними нитками (чи від баби-прабаби переданими у спадок-материзну), — склали натруджені, засмаглі на ланах і городах руки на грудях і… підняли пласт незаяложеного, по-справжньому народного співу, який сам рветься з грудей.
Як сказала голова журі фестивалю Софія Майданська: «Конкурс «Вишгородська Покрова» із року в рік усе цікавіший, глибший. Сьогодні ми почули галичан («Чорнобривці»), білорусів. Та наймогутнішими були — автентичні гурти.
Коли я чую ці голоси — прадавня історія оживає, вкорінена генна пам’ять кожного села. Ці жінки, мов амфори давні із землі, несуть нам непрочитані письмена сакральної музики.
Залучайте до неї тих, хто прийшов із фронту. Музика сфер може вбивати, а може — рятувати. Бо, як сказав Піфагор, Всесвіт збудований за законами музичної гармонії».
***
Призери й переможці творчих змагань 10.10.2015 р.
Академічний спів
Грамота за участь — зразковий хор «Радуниця» (м. Львів), керівник Н. Манько; хор Київської Православної Богословської Академії, регенти Н. Купчинська, Ю. Мигаль; хор «Просвіта» (м. Київ), керівник Р. Марченко; хор «Gaudeamus» Інституту мистецтв Київського університету ім. Б. Грінченка, керівник С. Рябінко.
ІІІ місце — вокальна група «Чорнобривці» (м. Львів), керівник В. Чучман.
ІІ місце — квартет собору Воскресіння Хрестового УГКЦ (м. Київ), керівник Х. Гарбуз.
І місце — міжпарафіяльний греко-католицький хор «Prasfara» (Білорусь), керівник М. Янушкевіч.
Народний спів
Грамота за участь — народний хор «Вишгород», керівник І. Якубовська; народний аматорський хор «Від серця до серця» (м. Біла Церква, Київська область), керівник В. Клюєв; народний аматорський фольклорно-обрядовий ансамбль «Білівчанка» (с. Біла, Чортківський район, Тернопільська область), керівники Н. Огірка, Л. Червінська; а також наші талановиті земляки — гурт «Любисток» (с. Демидів, Вишгородський район, Київська область).
ІІІ місце — народний аматорський фольклорний колектив «Живиця» (Борівський селищний Будинок культури, Фастівський район, Київська область), керівник Н. Шевченко.
ІІ місце — народний аматорський фольклорно-аутентичний колектив «Надія» (с. Мойсівка, Драбівський район, Черкаська область), керівник С. Лисенко.
І місце — фольклорний гурт «Гречаники» (смт Велика Димерка, Броварський район, Київська область), керівник В. Половко.
Спеціальні нагороди
Нагорода від голови Вишгородської РДА Олександра Горгана, грамота і премія глядацьких симпатій — народний аматорський хор «Від серця до серця» (м. Біла Церква, Київська область), керівник В. Клюєв; народний аматорський фольклорно-обрядовий ансамбль «Білівчанка» (с. Біла, Чортківський район, Тернопільська область), керівники Н. Огірка, Л. Червінська.
Відзнака від парафіян собору Вишгородської Богородиці — зразковий хор «Радуниця» (м. Львів), керівник Н. Манько.
Фестиваль «Вишгородська Покрова» заснований хором «Коралі», громадою собору Вишгородської Богородиці УГКЦ за участі благодійної спільноти «Лицарі Колумба» та Вишгородського осередку НСОУ Пласт. Організатори — Вишгородська міська рада, міський центр творчості «Джерело». Інформаційна підтримка — газета «Вишгород», ТРК «ВишеГрад», Вишгородська редакція районного радіомовлення.
