Валентина ЯКОВЕНКО
ФОТО – родинний архів КОРЖІВ та редакційний архів газети «Вишгород»
Поруч із нами живуть епохальні люди. Вони бачили і будували світ до нас, нинішніх, – раніше на кілька десятиліть.
Тримаю в руках партквиток від червня 1959 року, кілька запрошень датовані 1962 роком (від Подільського РК ЛКСМУ — на вечір трудової слави, від Київського обкому профспілки працівників держторгівлі та споживчої кооперації — на конференцію), посвідчення електромонтера, народного дружинника…За кожним із цих пожовклих документів – сторінка життя ветерана праці, учасника війни Миколи Терентійовича Коржа.
Уродженець Одеської області, він пройшов складний і цікавий шлях. Почав працювати 14-річним — на радіовузлі: юнаком уже знався на електриці, умів складати радіосхеми. Після служби в армії підкорював цілину, за що нагороджений медаллю «За освоєння цілинних земель» (1958 р.) Тоді ледь не загинув під комбайном. Сім днів лікарі боролися за його життя. І врятували з Божою поміччю. Недарма ж народився на Спас…
Небайдужий, енергійний і невгамовний, він завжди знаходив собі роботу і заняття до душі. Ремонтував холодильні установки у Подільському гастрономі Києва, очолював профспілку, був секретарем комсомольської організації.
А коли почалося спорудження Київської ГЕС, став одним із першопрохідців великого будівництва: очолив важливу складову ланку — робітничу їдальню № 1, що знаходилася в котловані народжуваної гідроелектростанції. Хоча, коли йому запропонували цю роботу, спочатку заперечив: «Я ж не фахівець». Проте начальник штабу І. В. Реутов не хотів цього й слухати: «Було б бажання, а навчитися можна. І на цьому поставимо крапку».
І Микола Терентійович учився. Допомагали освоювати організацію виробництва і досвідчені кулінари, які з’їхалися сюди звідусіль, і колишні колеги, випускники кулінарних училищ. А нагодувати треба було немало-небагато — 3 000 робітників та службовців. До того ж — смачно і калорійно.
Тоді їдальня працювала майже цілодобово, у три зміни. І Микола Терентійович часто ночував тут, у своєму маленькому кабінеті…
Багато літ промайнуло відтоді. Та вже навіть у поважні свої роки він все одно не залишав роботу — працював енергетиком в одній із організацій Вишгорода, був головою ветеранської організації «Вишгородсільрибгоспу».
Має понад 60 років трудового стажу та низку пам’ятних медалей та нагрудних знаків. Майор у відставці. Член міської ветеранської організації, донедавна — учасник міського хору «Ветеран». Пишається своїми синами, донькою, онуками, які народили вже й правнуків.
19 серпня Миколі Терентійовичу Коржу виповнилося 85. Нехай здоровиться йому, нехай буде радісним кожен день! Адже на його очах щодня гарнішає і розбудовується рідний Вишгород, біля витоків перетворення якого — із маленького села на квітуче місто — разом зі своїми однодумцями стояв і він.
