29.11.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Враження вишгородців і гостей

У соцмережах, листах, дзвінках і особисто

Лілія Янчук:
— Суботній ранок (8 серпня — ред.) розпочався чудово. Розбудила запальна музика від РБК «Енергетик».
До свята можна дотягнутися рукою. Але у мене якесь двояке відчуття.
Перше — це очікування чогось грандіозного і надзвичайного, зустрічей із друзями, нових знайомств, яскравих вражень. Друге — це те, що місто вперше за багато років святкуватиме свій день народження без Віктора Решетняка.
Напередодні відкривали площу біля «Енергетика», було зворушливо. Та кількість людей, що прийшли на урочистості, сльози і оплески — це доказ, що Його любили…
Моя історія у Вишгороді пишеться з 2006 року. На той час місто не було таким привабливим і чистим. Скажу дуже м’яко — засмічене, розшарпане, ні тобі де відпочити, ні з дітьми погуляти і т. д. Але, як бачимо, можна зробити все, треба лише захотіти…
Найперший з керівників, із ким я познайомилася, — це був Віктор Олександрович Решетняк. Виконуючи редакційне завдання, я мала зробити з мером інтерв’ю — по якихось там тротуарах. У мене було таке нервове перенапруження, що, очікуючи на запрошення до кабінету, здавалося, — зомлію. Та вже з перших хвилин спілкування почувалася доволі впевнено, ми довго жартували, сміялися і писали оте інтерв’ю.
На позитиві, з веселими коментарями відбувалася вся наша співпраця впродовж дев’яти років. Відкриваю архіви передач, а там — лише голос… Але пам’ять дзеркалить, де і що відбувалося…
Сьогодні свято — день народження Вишгорода. Найкраще місто в світі, найкраще місце на землі, мій синьоокий Вишгород. Тут моє кохання, тут найцінніші миттєвості життя, тут найдорожчі друзі…Я так люблю тебе, мій Вишгороде. Зі святом!!!
Любов Палатна:
— Із задоволенням хочу поділитись приємними моментами святкування дня нашого єдиного і неповторного міста Вишгорода!!! Громадська організація «Вишгород — наш дім» приєдналася до святкування і порадувала дітей та дорослих смачним морозивом, повітряними кульками, а також пригощала усіх гостей прохолодною водою:) Велика подяка всім організаторам і гостям свята!
Юлія Шубко:
— Все сподобалось! Гарна площа. Щасливі обличчя людей.
Було пару мінусів, які жваво обговорювались у натовпі. Треба відходити від радянських звичок.
Не потрібно було стрічками огороджувати окремо депутатів… Правильніше було б, якби вони стояли разом з іншими людьми! На сьогодні в європейських країнах такого вже давно немає. І таке «відокремлення» тільки злить народ ще більше!
Плюс у тому, що не давали слово депутатам… бо це завжди дуже затягнуто — та і нудно слухати ці промови.
А ще, коли показували фільм про Віктора Решетняка, незрозуміло звідки з’явився величезний гарненний метелик, який літав у натовпі і періодично сідав то на ніс комусь, то на голову… Метелик неймовірної краси! І тільки фільм закінчився, він швидко полетів у небо. Ті, хто бачив його, вирішили, що це дуже символічно.
Антон Вакуленко:
— На жаль, потрапив на кінець. Мені здається, замість того, аби витрачати купу грошей на «Другу ріку» і тягатися із київськими концертами, краще б запросили на велику сцену молоді команди Київської області. Можна було б зробити наголос на сучасну етномузику. Фест пива — зайве, у нас і без фестів кожен другий підліток випиває…

Наталія Кисіль:
— Мене найбільше вразила алея творчості. У затишку дерев обабіч широкої асфальтованої доріжки від будівлі колишнього проектного інституту до бетонної «Чайки» розташувалися майстри, які плекають прадавні традиції народних ремесел.
Вишгородці (насамперед — Спілка майстрів народного мистецтва вишивки м. Вишгорода — керівник Олена Кольвах) і гості, що приїхали разом із нами відзначати День міста, не могли очей відірвати від вишивок, ляльок-мотанок — споконвічного оберега української хати, кераміки (від посуду до стилізованих світильників), валяних іграшок, різноманітних прикрас і корисних у господарстві речей, оздоблених різними техніками (декупаж, розписи по дереву тощо). Теплими посмішками світилися обличчя майстрів: заняття улюбленою, я б сказала, сакральною справою завжди позначається на людині, робить її привабливою, наче магнітом, притягує до неї та її оточення добро і затишок.
Олена Гончар:
— Намагаємося щороку це свято відвідувати і ходимо на нього усією родиною. Цей рік теж не став винятком, а тому від Дня міста отримали якнайкращі враження.
По-перше, приємно, що кожного року у відзначення цього свята вноситься щось нове — видно, що команда організаторів ретельно продумує хід заходів. А по-друге, подобається те, що у святкуванні Дня міста немає повторів: хоч і бувають однакові заходи щороку, та проходять вони по-різному.
Валентина Костянтинівна:
— Вважаю, що не треба робити самопіар на масових заходах. Коли під час запального концерту підспівують виконавцю і підтанцьовують, гарний настрій у всіх, і тут виходить «один із спонсорів» і кострубато дякує й вручає букета, кислі вирази хвилею прокочуються по обличчях людей.
Галина Яковлєва:
— Святкування, влаштоване у центрі міста, дуже сподобалося. Взагалі День міста якось вирізняється з-поміж інших загальноміських свят. У нього і дух якийсь особливий, і настрій та атмосфера інші. Цього року, зокрема, порадували виставка-ярмарок та розваги для дітей.
Григорій Трохимович:
— Як і кожного року, День міста цього разу був чудово організований та проведений. Звичайно, скрізь одразу не побуваєш і за усім не вслідкуєш, але те, що відвідали і що побачили, нас із дружиною порадувало. Якось радісно стає на душі від того, що тут, у центрі, разом із тобою зібралося багато вишгородців, що вони не байдужі до свята.
Катерина Нечипорик:
— Йдучи кожного разу на якесь загальноміське свято, я подумки мрію, аби хоч щось із запланованого було вперше. Адже сценарії свят дуже схожі, і те, що буде, можна легко вгадати і без екстрасенсорних здібностей. Але День міста організатори намагаються планувати по-особливому. І це приємно, адже відчувається, що свято роблять для людей, а не для галочки. Цього року порадували майстер-класи та концерт.
Вікторія Щербакова:
— День міста у Вишгороді приніс нам перемогу в конкурсі та тур в прекрасне місто України)
Сергій Давиденко:
— Вишгород відсвяткував свою просто неймовірно велику дату. Але запалював, як справжній молодняк!
Black Square тату-студія Вишгород:
— Ось і пройшов День міста Вишгорода. Як і планувалося, наша студія працювала в цей святковий день на набережній в кращій кав’ярні «Саме Це». Море позитиву, маса приємних знайомств і, звичайно ж, відмінний настрій супроводжували нас весь день!
Віктор Поліщук:
— Відкриття площі не сподобалось: якийсь реквієм, а не свято. Мало бути гучно, під фанфари…
Міша Коханич:
— Чудовий перший День святкування Дня міста Вишгорода. Приємно, коли так багато місць відпочинку для малечі, а що ще більш приємно здивувало — це місце відпочинку для молоді.
Анна Демченко:
— День Вишгорода пройшов на УРА)))
Спасибі всім за прекрасний час)
Тетяна Коваленко:
— Із болем у серці відзначили День міста, бо не вистачало твердої руки та вітальних слів Віктора Олександровича. Особливо ніжним, пронизуючим, щирим та болісним було відкриття площі. Фільм, який був створений у пам’ять про Віктора Решетняка, завдяки Ользі Пінчук та Аліні Кульбабі я побачила по-іншому. Ті емоції неможливо передати словами. Наче ось-ось Віктор Олександрович вийде й разом з усіма переріже стрічку…
Другий же день був дуже насиченим на події, але чомусь у голові та серці, крім яскравого та душевного відкриття площі, більш нічого не затрималося.
Анастасія Сухін:
— Вранці була на пробіжці на набережній. Учора ввечері людей було дуже багато. На велосипедах складно було проїхати, тому очікувала, що зранку не буде чистоти… Проте, такого свинства я не бачила раніше. Невже у нас не можуть за собою забрати пляшки або залишки їжі? Все гниє, і сморід нестерпний.
Дуже прикро за набережну. Гостям міста соромно показати. Невже руки повідсихають від того, щоб донести до бачка сміття? Благо, сміттєбаків на набережній вистачає.
Інна Шубко:
— Мені дуже сподобалось відкриття реконструйованої площі біля БК «Енергетик». Було зворушливо, тепло і по-домашньому. Доречно, що без ніяких промов, офіціозу, агітації. Водночас відчувалося єднання людей, які зібралися на площі та підходили туди.
Коли дивилася фільм про Віктора Решетняка, весь час було відчуття, що він поруч. Це правильно, що йому приділили стільки уваги — бо наш мер на це заслуговує.
Сьогодні, коли в Україні непростий час, саме такими — негучними — мають бути масові заходи.
У суботу, 8 серпня, я гуляла з онукою, тому найбільше можу сказати про «дитячу» частину Дня міста. Все було дуже цікаво для дітей, враховані різні вікові категорії: конкурсна і концертна програми задовольняли всі смаки, до того ж були безкоштовними і чистими (можу порівняти із запиленими і платними, на які ми потрапили увечері на набережній Київського «моря»).
Щира подяка організаторам, акторам і волонтерам: щасливих дітей не можна було відірвати від атракціонів та ігор. А щасливі діти — то щасливі і ми.
Марія Решетнікова:
— Дуже приємно, що вишгородці підтримують новий формат відзначення Дня міста, неформальний підхід до організації свята, європейський стиль. Та кількість людей, що прийшли на відкриття оновленої площі біля БК «Енергетик», оплески, квіти, покладені до екрану, — від щирого серця, а не за вказівкою «згори», а головне — дух єднання, відчуття себе господарями міста, який виявила вишгородська громада, — це найвиразніший результат роботи міського голови Віктора Решетняка, роботи, яку ми продовжуємо.

Без «совкового» офіціозу

Вікторія ШМИГОРА
ФОТО – Андрій МАКСІМОВ, «Вишгород», вишгородські групи у соцмережах

Цьогорічний день народження Вишгород святкував не за звичним сценарієм. Обійшлися без помпезної святкової ходи, відголоску «совка» та офіціозу, надавши перевагу європейській стриманості й різнобічному відпочинку. Для вишгородців працювало декілька майданчиків, які дислокувались у центрі та на набережній. Основна фішка свята – привабити якомога більше людей різних вікових категорій. Тому майстри не просто продавали власні вироби, а й проводили майстер-класи.
На дитячому майданчику біля БК «Енергетик» дітлашня активно брала участь у квестах і конкурсах, пробувала себе у кулінарії на майстер-класі від учасника телевізійного проекту «Мастер-шеф» Мілана Котєва і танцювала разом із колективом «Клерико», приміряла модні наряди від вишгородських модельєрів та смакувала смачним морозивом. Для молоді драйвове шоу влаштували хлопці із Асоціації скейтерів. На сімейному ярмарку – народні доробки та показові уроки, розіграш подарунків від спонсорів свята. А наостанок — запальний концерт від Наталії Бучинської, Василя Бондарчука, молодих гуртів «Бредбері» та «АіrChoper», учасників шоу Х-Фактор. Хедлайнери «Друга ріка» запалили усіх.
***
…Поруч із фонтаном на п’єдесталі стояв рояль. Звуки ліричних композицій, що народжувались із-під кінчиків пальців піаністок, торкались серця кожного, хто прийшов у вечірній час на перший заявлений День Вишгорода. Була музика і був танець… Із білих полотен дівчата створили імпровізований екран. Усі мовчали, затамувавши подих… Вишгородців вітав зі святом Віктор Решетняк, пам’ять про якого житиме ще дуже довго… Площу наповнили аплодисменти.
7 серпня у Вишгороді відкрили відреставровану площу біля БК «Енергетик». Востаннє її ремонтували, коли встановлювали погруддя Т. Шевченку ще у 1990 році. Втілив давній задум зробити цю площу центральною Віктор Решетняк. Точніше, він розпочав… Відкриття приурочили світлій пам’яті про людину, яка жила нашим містом.
Над сценарієм дійства працювала керівник танцювального колективу «Клерико» Ольга Пінчук. Місяця з два щоденних тренування: спочатку у спортзалі, потім — на площі. «У нас позаду багато конкурсів – всеукраїнських, міжнародних. Але я жодного разу так сильно не хвилювалась, як готуючи цю 25-хвилинну постановку.
На нас було покладено величезну відповідальність. Задіяли 22 дитини. Для Анечки Крюкової (дівчинка у білій сукні) це був практично дебют… Та, коли буквально з перших акордів я почула оплески, зрозуміла: все буде добре. І діти — молодці, бо те, що я побачила у їхньому виконанні, мені дуже сподобалося, – ділиться Ольга Пінчук. – Віктор Олександрович хотів би бути разом із нами. І ми прагнули створити ефект його присутності…
Дякую ТРК «ВишеГрад» за відео. Мелодійні композиції виконували учні музичної школи Анастасія Вовк, Анна Гриненко, Катерина Соболєва та Марія Сакун (у неї — авторські композиції).
До урочистого перерізання стрічки долучились усі бажаючі. Такий підхід сподобався вишгородцям. Це було по-європейськи.
Вишгородська міська рада відзначила директора Комунального закладу культури Вишгородського танцювального колективу «Клерико» Ольгу Пінчук грамотою за непересічний режисерський талант і педагогічний хист, невтомний творчий пошук, тонке відчуття світових тенденцій танцювального мистецтва, невичерпну любов до рідного міста та блискучу продюсерську знахідку у феєричному шоу з нагоди Дня міста. Подяками відзначили й адміністратора КЗКВТК «Клерико» Максима Пінчука та хореографа-балетмейстера Аліну Кульбабу.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27