Марина КОЧЕЛІСОВА
День міста-2015 розпочався з відкриття оновленої площі поміж алеєю міст-побратимів і БК «Енергетик». Чесно кажучи, стільки людей я не сподівалась побачити.
Тому що в країні – війна, і не до свят. А до того ж, аварія на столичному колекторі залишила наше місто без води. І вечір п’ятниці, 7 серпня, вишикував до бюветів на просп. І. Мазепи і вул. Н. Шолуденка довгі вервиці вишгородців із відрами та пластиковими каністрами.
Цього слід було чекати: стільки часу — без ремонтів, із підвищеним навантаженням (див. відповідну статтю на сайті газети «Вишгород»). Пам’ятаю, у 1990-ті до будинків раз на день під’їздила гесівська «водовозка» – і мешканці запасалися водою. Потім у нашому місті з’явилися свердловини, у цистернах вишгородського «Водоканалу» закачували з них воду – і питання залежності Вишгорода від водогонської води було знято (ще за каденції міського голови Олександра Кімлача).
За інформацією з міськради, нині йдуть постійні переговори з «Київводоканалом» і, за домовленістю, у разі відключення води понад добу він має надавати альтернативні виходи із ситуації. Міська влада останніх двох каденцій спрацювала на випередження можливої водної кризи: міська «водовозка» доставляла воду до лікарні, а мешканці мали (і мають дотепер) можливість набрати питної води з двох міських бюветів, які замінюють дві сотні «водовозок».
Між тим, у центрі Вишгорода – попри відсутність у кранах води – з’явилася «поливалка». Технічна вода (з Дніпра) просочила розжарений асфальт – і повіяло довгоочікуваною прохолодою, що доповнювалася звуками музики.
На білому подіумі височіло чорне фортепіано, а з-під пальців юних виконавиць випурхували на світ Божий класичні акорди. Негучна приємна мелодія огортала людей, що широким вінком оточили площу. На зміну музиці вибігли вихованці ансамблю «Клерико». Танцювальна композиція нагадувала відкриття олімпіад: босі танцівники в туніках зграбно переплітали білі рушники, з яких врешті склали екран.
Появу на широкому білому полотні міського голови вишгородці зустріли оплесками. Віктор Решетняк розповідав про те, що зроблено, ділився мріями та насамкінець звернувся до городян: «Ви – господарі, пам’ятайте це». Замерехтіли кольорові струмені фонтану – і вихованці «Клерико» запросили вишгородців розрізати урочисту стрічку та всім гуртом відкрити оновлену площу – зручну й елегантну.
Тепер вона щодня заповнена людьми. А я мрію про щоденний вранішній «душ», що вмиватиме Вишгород. Кажуть, мрії збуваються.
