Марина КОЧЕЛІСОВА
Жертв безкоштовної преси більшає. Днями мене години півтори мордували по телефону читачі газети «Вести». Це те видання, яке роздають біля метро у Києві.
Наповнення цієї газети здійснюється за принципом «40 х 60»: тобто 60 відсотків — цікава, потрібна, професійно зроблена інформація, а 40 процентів — замовні матеріали, що формують негативне ставлення до України як держави і до всього українського. Начебто об’єктивне висвітлення (тобто — різні думки) насправді є нахабною брехнею.
Сторінка 2 випуску від 19 травня. Цитую Дмитра Короткова: «…Законом «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрет пропаганды их символики» запрещено публичное ношение орденов и медалей с советскими символами (серпом и молотом…), публичное использование цитат… и фильмов вроде «17 мгновений весны»…»
Саме цей допис схвилював літніх людей — і мені довелося читати їм закон, у якому, зокрема, зазначається, що заборона не розповсюджується на державні нагороди (а відтак — і символіку), отримані до 9 квітня 2015 р. (дата прийняття закону). Реакція — вражаюча: «Але ж про це пишуть у газеті!»
Не буду говорити, на чиї кошти видаються «Вести», на кого працюють — попросіть онуків пошукати в Інтернеті докладну інформацію…
Шановні люди золотого віку (і молодші)! «Вести» позначаються на психиці і травленні.
Не засмічуйте своє інформаційне поле. Читайте хороші книжки, журнали (класику і сучасних авторів — відкриєте для себе цілий космос українства), в Інтернеті — блоги людей, яким ви довіряєте. А у місцевих газетах, які ви купуєте, — читайте лише гарні новини.
