Галина МОРОЗ
В ту ніч…
В ту ніч над краєм пронеслась біда —
І біль від неї нині не стихає.
Вже через рік — і тридцять літ мине,
А нас Чорнобиль досі обпікає,
Усім живим нагадує про те,
Скільки страждань нам довелось зазнати.
В безсмертного героя внук росте,
Та чорну хустку й зараз носить мати…
В турботах забуваємо на час,
Про нове горе постріл сповідає:
Чорнобильський пожежник-інвалід
Синочка на АТО випроводжає.
Чекає гостей хатина…
Чекає гостей хатина,
Як ранку чекає дитина,
Як дощику в спеку — квіти,
Бо знає — прийдуть діти.
Води із криниці наносять,
Траву на подвір’ї покосять,
Походять усюди стежками —
Тепло на них досі від мами.
А потім — родинна вечеря,
Освітлена гарно оселя,
Розмова і згадка тиха,
Для хати це — щастя, втіха.
