Валентина ЯКОВЕНКО, методист ЦТ «Джерело»
ФОТО – автор, спеціально для «Вишгорода»
У слов’янських народів відлік нового року починався приходом весни – наші предки з особливим настроєм зустрічали його 1 березня. А міфічний образ Богині Весни поставав у їхній уяві прекрасною молодою дівчиною.
Про це нагадали ведучі дійства, що відбулось у міському Центрі творчості 20 березня, Яна Буланова та Микола Заїка, оголосивши перші художні номери: пісню «Прийди, весно» у виконанні колективу «Домісолька» Ганни Покровської та композицію «Вальс квітів», яку подарував нам колектив сучасного танцю «FLASH» Вероніки Манзюк.
Піснями і танцями закликали Весну джерелята, весняним настроєм наповнювали серця глядачів! Адже все і всі радіють пробудженню природи, теплому сонечку і першим квітам.
Художній керівник Центру творчості Олена Сікорська так побудувала сценарій, щоб розкрити сутність кожного свята весняної пори — від Обернення (9 березня, з цього дня повертаються з вирію перелітні птахи і «несуть ключі від неба») до Маминого дня.
А скільки народних прикмет і прогнозів дізналися діти! На Явдоху (14 березня) погода погожа — все літо буде погоже; випаде сніг на Євдокії — літо буде врожайним; жайворонки летять високо — на гарний урожай, низько — врожаю не буде.
Художні номери яскраво доповнювали сказане — молодша група танцювального колективу «Pas de danse» (керівник — Катерина Барладян) «варила кашку» із гарного врожаю, вокальна студія «Полузір’я» (керівник —Тетяна Халаш) тішила «Веснянками», а птахи з теплих країв принесли з собою «Африканський танець» (оригінальну композицію гуртка народного танцю «Джерельце» Світлани Стащук). Зразковий ансамбль сопілкарів «Рум’янок» (керівник — Олена Могиль) виконав «Сопілковий тік», а згодом – «Адажіо», «Аве Марія», колектив «Співаночка» (керівник – Валентина Демочко) — віночок українських пісень, шоу-студія мод «Фантазія» (керівник — Олеся Клімова) — композицію «Українське сонце».
Сьогодні джерельні діти знають дуже багато танців. А раніше навесні дівчата і хлопці водили переважно хороводи, що не збереглися у жодного з європейських народів, окрім слов’ян. Хороводи називались веснянками, а в Галичині — гаївками. З них і народився танець.
Колись хороводи — то були магічні дії, що мали розбудити і спрямувати сили природи на збільшення врожаю. Про це також згадали ведучі заходу.
Як і про традиції найбільшого весняного свята — Великодня, а також Дня Матері, що відзначаємо у травні, адже саме травень — місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у Хресну путь свого єдиного Сина. В Україні цей день відзначають із 1929 року: у родинному колі діти готують для матусі подарунки, приємні дійства і, найголовніше, намагаються бути взірцем чесності й послуху.
Князь Київської Русі Ярослав Мудрий у 1036 році збудував у Києві собор святої Софії і храм Благовіщення на Золотих воротах, де відбулася посвята українського народу під опіку Божої Матері, під опіку Великої берегині, зображення якої схематично трансформувалося в малюнок Тризуба (Берегиня з піднятими руками). До речі, Тризуб слугував оберегом для наших пращурів…
Ось так День Весни, до якого кожен джерельний колектив підготував щось нове, став ще й днем пізнання традицій та обрядів українського народу.
