01.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

До дня пам’яті Ярослава Мудрого





Алла ПЛОТНІКОВА, завідуюча відділом охорони пам’яток Вишгородського історико-культурного заповідника

Дата народження Ярослава Мудрого не зафіксована в літописних джерелах. Вперше його ім’я подається в літописній статті 988 року «Повісті минулих літ» у переліку 12 синів Володимира, яких батько «наділив столами». Але, знаючи дату смерті (1054 рік) і вік (76 років), легко вирахувати і час його народження. Це 978 рік. Дата ця стала нині хрестоматійною, хоча неупереджений аналіз фактів не дозволяє прийняти її беззастережно.

Суттеві корективи до літописних свідчень щодо дати народження Ярослава внесли анатомічні і рентгенологічні дослідження, здійснені 1939 року над його скелетом, виявленим у мармуровій гробниці Софії Київської. Судово-медична експертиза, здійснена майже через 900 років після смерті київського князя, виявила цілу низку фактів, які жодне інше джерело дати не може.

Як відомо, в ряді пізніх літописів, зокрема Густинському ХVІІ ст. і Тверському, вміщено детальну розповідь про хворобу Ярослава, яка до десятирічного віку тримала його в нерухомості. За тим самим літописом, зцілення Ярослава настало раптово 988 року, коли він почув слова батька про розлучення з його матір’ю Рогнедою. Вражений Ярослав начебто в тій хвилі вперше став на ноги.

Д. Рохлін, якому належить анатомічне і рентгенологічне дослідження, дійшов висновку, що Ярослав не міг перебувати в нерухомості 10 років. Спостереження над кістками скелету показують, що у Ярослава справді був уроджений підвивих у правому тазостегновому суглобі, але він не міг спричинити таке тяжке і тривале нездужання. Якщо літописець правильно вказує час чудесного зцілення Ярослава 988 року, то народився він не 978 року, а значно пізніше. Хвороба з’явилася за один-три роки до 988-го.

За даними Д. Рохліна, скелет належав людині похилого віку, але не 76-річній, а років на 8 молодшій. Аналогічних висновків дійшов і В. Гінзбург, на думку якого чоловчий скелет із мармурової гробниці Софії Київської належав людині похилого віку 60-70 років.

 Результати антропологічних досліджень змушують нас із більшою увагою поставитися до повідомлення тих джерел, у яких вік Ярослава визначений не за традицією «Повісті минулих літ». В. Татищев, зокрема, повідомляв, що в «Степенній Макаріївській книзі» стверджується, нібито Ярослав жив 66 років, але сам історик віддавав перевагу ранішим літописам. Цифра 66, яка визначає вік Ярослава, фігурує і в Густинському літопису.

Наведені дані дають підстави стверджувати, що Ярослав народився не 978 року, а не раніше 983-го.

Отже маємо: 980 рік — шлюб Володимира і Рогнеди, 981-982 роки — народження Вишеслава і Ізяслава, 983 рік — народження Ярослава.

За Никонівським літописом, датою народження Ярослава є 988 рік, а за дослідженням Д. Рохліна — 986 -й.

 На відміну від дати народження, жодної неясності про походження Ярослава немає. Батьком його був великий Київський князь Володимир. Мати — дочка полоцького князя Рогволода.

Отже, Ярослав народився у Києві між 983 і 986 роками від шлюбу Володимира Святославича і полоцької княжни Рогнеди.

Ярослав отримав у Києві добру освіту, вчився в одній із тих шкіл, які його батько Володимир відкривав для дітей свого боярського оточення.

Після 988 року Ярослав, як і інші його брати, жив деякий час із матір’ю у селі Предславиному під Києвом у заміській князівській садибі. Із досягненням князівського повноліття Володимир відсилав синів на князівські столи.

У 998-999 році — розпочалася князівська кар’єра Ярослава. Йому могло бути 15-16 років. Як відомо, у такому віці князів на Русі вже відсилали на удільні столи. У Ростові Ярослав правив щонайменше 10-12 років.

У 1010 році помер новгородський князь Вишеслав, а його місце посів Ярослав. Період новгородського князювання Ярослава був коротким — усього п’ять років.

Під 1014 роком літописи повідомляють, що Ярослав жив у Новгороді і виплачував Києву щорічну данину в дві тисячі гривен. Усього збирав з Новгородської землі три тисячі, але одну тисячу лишав для потреб новгородської дружини.

У 1014 році Ярослав вирішив відмовитися виплачувати щорічну данину Києву. Така непокірність викликала сильний гнів Володимира, який вирішив провчити сина і наказав готувати похід на Новгород. Раптова хвороба перешодила здійсненню такого наміру.

 Смерть Володимира (15 липня 1015 року) різко змінила не лише плани Ярослава, але й усю політичну ситуацію на Русі.

У Києві сів Святополк.

Ярослав у жорстокій боротьбі за Київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів Київський великокняжий престол. Але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких узяв собі на допомогу Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода.

Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав став Київським Великим князем.

Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню Європейську державу. Завершено розпочате Володимиром Святим розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали, які були ще за Володимира Святого, збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, в якому згодом поховали в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину (Інгігерду). Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління засновано міста Корсунь, Гюргів (нині — Біла Церква ). Розбудовано Переяслав, Володимир-Волинський, Турів. Встановлено династичні зв’язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.

Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди. За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі.

Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку.

Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши найвищого розвитку.

Деякі дослідники вважають, що Ярослав Мудрий одружувався двічі. Перша дружина Анна — померла у віці 35-36 років. Від цього шлюбу народився син Ілля.

Його другою дружиною була Інгігерда (християнське ім’я Ірина ) — дочка шведського короля. Прожила з Ярославом до самої смерті (1050 р). Їй було близько 56 років.

Інгігерда народила Ярославові шістьох синів і трьох дочок — Володимира (1020), Ізяслава (1024), Святослава (1027), Всеволода (1030 ), Ігоря, В’ячеслава, Єлисавету, Анну, Анастасію.

Дочки Ярослава Мудрого були одружені з королями Норвегії, Угорщини, Франції: Єлисавета (Еллісіф) (1076) — королева Норвегії, дружина короля Гаральда ІІІ Суворого; Анастасія (Агмунда) (1097) — королева Угорщини, дружина короля Андроша І; Анна (Аньєс) (1077) — королева Франції, дружина короля Генріха І.

Відчуваючи близький кінець, Ярослав Мудрий вирішив зробити розпорядження щодо успадкування київського столу. Із семи його синів двох старших уже не було на світі.

Згідно з заповітом князівські столи розподілялися таким чином: Ізяслав отримав Київ, Туров, Новгород і Псков; Святослав-Чернігів, Муром і Тмуторокань; Всеволод — Переяслав і Ростов; Ігор — Володимир — Волинський; В’ячеслав — Смоленськ. Коли додати до цього розподілу Полоцьк, котрий займав Всеслав, а також Галичину, яка дісталася онуку Ярослава Ростиславу Володимировичу, то виявиться, що на Русі утворилося сім великих удільних князівств.

Ось який заповіт залишив своїм синам Ярослав Мудрий:

«Да ащє будєтє в любови мєжю собою, Богъ будеть в васъ и покорить вы противныя подъ вы. И будєтє мирно живущє, ащє ли будєтє нєнавидно живущє, в распрях и которающєся, то погибнитє сами, и погубитє зємлю отець своихъ и дъдъ своихъ, южє налъзоша трудом своим вєликымъ».

1054 року 20 лютого (за старим стилем), 5 березня (за новим) скінчився життєвий шлях Ярослава Мудрого, він помер у Вишгороді. Звідси тіло Ярослава Мудрого, за давнім слов’янським звичаєм, поклали на сани і відвезли до Києва. Церемонія поховання відбувалась у Софійському соборі, де був приготовлений величний мармуровий саркофаг.

9 травня 2004 року Священний Синод Української православної церкви (Московський Патріархат ) у зв’язку з 950 -ю річницею з дня смерті благословив внести в святці УПЦ та встановити день пам’яті святому благовірному великому князю Київському Ярославу Мудрому в день його упокоєння 20 лютого (за старим стилем), 5 березня (за новим).

Помісний собор 2008 року Української православної церкви (Київський Патріархат) у зв’язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України благословив приєднати благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім’я у будівництво храмів на честь благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого і відзначати 5 березня (20 лютого) день його упокоєння.

Тел. 54-179