Ось уже рік на сході нашої країни проходить антитерористична операція, яка насправді є неоголошеною війною. Зрозуміло, що активне застосування різної зброї в цьому протистоянні має непоправні наслідки – безліч зламаних доль, десятки тисяч убитих та поранених, сотні тисяч людей, змушених виїхати з небезпечної зони! На захист нашої Батьківщини стали військові Збройних сил, бійці Національної гвардії, Служби безпеки, служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, працівники Міністерства внутрішніх справ, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, добровольчі батальйони, що перейшли в підпорядкування вказаних структур. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» всі вищезгадані особи мають право на отримання статусу учасника бойових дій та відповідного посвідчення. Питання присвоєння статусу учасника бойових дій розглядає міжвідомча комісія Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції за поданням відповідних документів відомчими комісіями при військових та силових структурах України.
Для того, щоб розібратись у процедурі присвоєння статусу учасника бойових дій, тенденції отримання такого статусу та проблемних питаннях, що мають місце в процесі роботи Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі – Служба) звертаюсь до голови цієї структури Артура Дерев’янка.
Військовий, який брав участь у війні в Афганістані, миротворчій місії в колишній Югославії не з чуток знає всі страхіття війни. Чоловік міцної статури з добрими очима викликає довіру під час спілкування. Розмову веде відкрито, толерантно, щиро, мабуть, дається взнаки той факт, що це нетиповий український чиновник, який вперше, вже у зрілому, 50-літньому віці зайняв керівну посаду.
Артуре Валентиновичу, в пресі подають різні цифри щодо кількості осіб, яким присвоєно статус учасника бойових дій. Скільки таких осіб на сьогоднішній час (станом на 19.02.2015)?
Станом на 19 лютого 2015 року статус учасника бойових дій вже надано 17120 особам, які брали участь в антитерористичній операції.
Але ж осіб, задіяних в антитерористичній операції в рази більше. В чому проблема? Чому не присвоїти всім їм статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення?
Проблеми з присвоєнням статусу учасника бойових дій у Службі наразі немає. Першочерговим своїм завданням Служба ставить обробку відомостей про кожну особу, задіяну в антитерористичній операції, та розгляд питання про надання їй відповідного статусу на засіданні міжвідомчої комісії. Для розуміння прокоментую сам механізм надання статусу учасника бойових дій.
Боєць, що бере участь в АТО, повинен надати ксерокопії ідентифікаційного коду, паспорта та дві фотокартки своєму командирові, який у свою чергу зобов’язаний без зволікань передати документи до відомчої комісії Міноборони, МВС чи Нацгвардії. Такі комісії працюють не перший день з документами учасників АТО і знають коли, де і в якому місці задіяна та чи інша особа. Тому про повільність обробки та передачі документів учасників АТО запитати треба у них.
У Службі щотижня відбувається засідання міжвідомчої комісії за участю всіх військових та силових структур, що беруть участь в АТО; Антитерористичного центру. Також на засіданні присутні представники громадських об’єднань, Комітету з прав людини, які здійснюють нагляд за роботою комісії.
Я, як військова людина, звик до порядку та відповідальності, на чому і ставлю акцент перед працівниками Служби. Маю на увазі те, що співробітники, які перевіряють подані документи та готують їх до міжвідомчої комісії, мають чітко усвідомлювати, що за кожним пакетом документів стоїть конкретна людина, тому затягувати з перевіркою ніхто не має права, як зі службової точки зору, так і з чисто людської. Служба опрацьовує всі подані їй справи та подає на міжвідомчу комісію. Випадків, що подані матеріали затримуються і переносяться на розгляд на наступне засідання міжвідомчої комісії не може бути. Проводимо і дві комісії на тиждень якщо подано на розгляд велику кількість справ (близько 2-ох тисяч одночасно). Кожний працівник працює з восьмої ранку до двадцятої години, а за потреби і у вихідні дні. Служба надає довідку для отримання посвідчення учасника бойових дій кожному персонально.
Звісно, в процесі своєї діяльності ми стикаємось з різними випадками. Днями до мене приходив чоловік родом з Луганської області, в якого будинок залишився в Алчевську. Цей чоловік – боєць батальйону „Дніпро-1” стикнувся з наступною проблемою.
За його словами, в нього згорів паспорт. Волонтери допомогли йому поновити документ. Але в новому паспорті пуста сторінка реєстрації. В нього є військовий квиток, він резервіст, є довідка про поранення. Прийшов у військовий госпіталь – його не приймають, бо батальйон не підпорядкований Міноборони. Тепер ми працюємо над тим, щоб, долаючи всі бюрократичні перепони, врешті-решт він отримав статус учасника бойових дій.
Спілкуючись з бійцями, задіяними в зоні АТО, чуєш нарікання на те, що отримати статус учасника бойових дій складно.
Із законодавчої точки зору, отримати статус учасника бойових дій не складно. Служба, як я вже казав, готова працювати для можливості отримання такого статусу кожному захиснику Батьківщини. Але в цьому питанні є ключова особа, від якої залежить правильність підготовки документів та швидкість передачі їх до відповідних комісій на розгляд. Такими особами для бійців є їхні командири. Від них багато залежить.
Наведу особистий приклад. Коли повернувся з Афганістану, мене викликав командир. Він дізнався від мене, що я маю довідку, яка підтверджує мою участь у бойових діях, і проконсультував, що мені робити, які куди віддати документи. І через декілька місяців я отримав посвідчення учасника бойових дій.
Розумієте, всі люди різні. Декому простіше сказати, що держава не працює. Так от я переконаний – державний механізм працює. Але первинні документи повинні готувати військова частина, стройова частина і сам учасник АТО.
Чому статус учасника бойових дій не можуть отримати бійці «Правого сектора»?
На сьогодні добровольчі батальйони, що задіяні в АТО, перейшли в підпорядкування – Міноборони, МВС та Нацгвардії. Винятком є три добровольчі підрозділи – два батальйони ДУК „Правого сектору” (5-й і 8-й) та «ОУН». Так як вони наразі не підпорядковані вищезазначеним структурам, то законодавчо не врегульоване питання отримання статусу учасника бойових дій бійцям цих формувань. Разом з тим Служба вже звернулась до Мінсоцполітики з пропозицією внести зміни в законодавство для врегулювання цього питання.
Чи отримують статус учасника бойових дій волонтери?
Згідно з чинним законодавством волонтери не відносяться до категорії осіб, що мають право на отримання статусу. Якщо Верховна Рада України внесе зміни в чинний закон чи прийме новий, то, звісно, будемо розглядати звернення від таких категорій осіб. На мою думку, треба ретельно підходити до таких питань, адже можна почати видавати статуси, умовно кажучи, усім людям, причетним до АТО, а потім постане просте питання – де брати гроші на соціальні виплати?
У Службі також налагоджена співпраця з громадськими об’єднаннями, що займаються волонтерською діяльністю. Як приклад, свідченням такої співпраці є робочі наради представників волонтерських організацій та керівництва Служби. Представники волонтерського руху входять в громадську раду при Службі. Нашими працівниками зібрано інформацію про громадські об’єднання, що займаються волонтерською діяльністю, з усіх областей України та міста Києва. На основі цих відомостей розроблений довідник, що незабаром буде виданий за підтримки комітету громадських організацій волонтерів Громадської ради при Службі. Впевнений, що це дасть змогу краще координувати взаємодії волонтерських організацій та державних органів, підприємств, установ, суспільства для реалізації планів, спрямованих на допомогу учасникам АТО та досягнення спільної мети – збереження життя, здоров’я захисників Батьківщини та повернення миру на українські землі.
Багато бійців, які беруть участь в АТО, отримують поранення. Чи опікується Служба такими особами?
В цьому напрямку Служба виконує координаційну функцію. Тобто, звертаються люди, які отримали поранення, чи їх родичі, знайомі до Служби, не знаючи, що їм робити. Ми збираємо інформацію про постраждалу особу і відповідно виходимо на інші державні органи, які потім беруть цю людину під свою опіку. Після чого відслідковуємо, де людина отримує лікування, з якого медичного закладу в який її переводять. Щотижня отримуємо звіти від таких медичних закладів.
Безкоштовно лікують тільки тих, хто отримав статус учасника бойових дій?
Ні. Поранені бійці отримують безкоштовне лікування, незважаючи, на те, чи отримали статус учасника бойових дій чи ні.
Є випадки, коли боєць не має на руках довідки про участь в АТО, але отримує лікування та при потребі забезпечується протезом. До речі, протезування постраждалих також один з напрямів роботи Служби. Постраждалим внаслідок антитерористичної операції держава гарантує безоплатне та позачергове забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, незалежно від установлення їм інвалідності. Протезування відбувається за умови, якщо в учасників АТО є для цього медичні показання. Кожний протез робиться індивідуально. Держава на протезування однієї особи може виділити 609 тисяч гривень. Цих грошей цілком вистачає на якісний протез. Вітчизняні виробники протезів, які пройшли навчання в країнах Євросоюзу, в змозі виготовляти продукцію, яка не поступається закордонній.
Підготував Альохін Владислав
(095) 590-94-50
(098) 317-78-08
