Валентина ЧИСТЯК
ФОТО — Іван МОЛДАВЧУК, спеціально для «Вишгорода»
Печворк— своєрідна мозаїка зі шматочків тканини, з якої створюють предмети побуту, одяг, аксесуари, а також художні панно. Поєднання англійських слів patch(клапоть, заплатка) та work (робота) — клаптикове шиття.
Основний виразний засіб — вдале поєднання або контраст квітів, візерунків та фактур тканини. Класика — симетричні композиції з геометричних фігур. Сучасні майстри виходять за рамки формату, створюютьабстрактні чи сюжетні панно, вільні від будь-яких композиційних обмежень.
Історія печворку сягає далеких часів. Так, у музеї Булат в Каїрі (Єгипет)зберігається зразок орнаменту зі шматочків шкіри газелі, датований 980 р. до нашої ери.У IV-IX століттях н.е. у печері тисячі Буд (Індія)залишали шматочки одягу — з них служителі храму робили килим, що нагадував про паломництво безлічі людей.У Токійському музеї костюмів представлений японський одяг 1569-1867 р.р., прикрашений візерунками зі шматочків різної тканини.
Днями Благодійний фонд святої Ольги розцвів усіма барвами веселки – роботами у техніці печворк від майстринь творчого об’єднання «Світлиця» (Вишгородський міський Центр творчості «Джерело») — Алли Матвієнко, Наталі Пономаренко та Валентини Висоцької, а також майстринь, які роблять перші кроки, — матусь джерельних дітей.
Мешканка Вишгорода Галина Шпак представила виріб минулого століття. Яскравий, бездоганний килим Олени Кобзар аж вбирав очі. (Олена Олексіївна вже багато років живе мистецтвом рукоділля, її роботи прикрашають оселі друзів не лише в Україні, а й у далекій Італії.)
Була джерельна родина. Були гості з районної бібліотеки, з міської ради — начальник гуманітарного відділу Володимир Ткач та міський депутат Ольга Мельник, які прийшли привітати майстринь.
І хоча заговорили про те, що добре б мати залу, де можна влаштовувати великі загальноміські виставки, президент Фонду Володимир Малишев радий був вітати таких гостей у невеликому, але затишному приміщенні фонду і дякував майстриням за умілі руки, які створюють красу.
«Приємно, що фонд св. Ольги розпочинає роботу в новому, 2015 році, із відродження народних традицій. Ми охоче підтримаємо і дорослих майстрів, і дітей. Сподіваємось на небайдужість спонсорів, зокрема, і президента Всеукраїнської громадської організації «Молода країна» Андрія Пещеріна. Саме завдяки його фінансовій підтримці відбувається цей захід», — наголосив Володимир Малишев і — за дорученням почесного громадянина Вишгорода, академіка Івана Бурдака — вручив майстриням його книги з дарчим написом.
Ну, а майстрині запросили гостей до свого світу, розповіли історію виникнення печворку і про те, як вони продовжують творити її сьогодні.
Наталя Пономаренко (мама двох дітей, за освітою — хімік-біотехнолог, досить довго працювала за спеціальністю, однак жага до творчості взяла верх): «Ще змалечку бабуся навчила мене пришивати ґудзики і рівненько класти хрестик, а тато подарував на день народження справжню швейну машинку. Відтоді я — в полоні рукоділля.
А ось захоплення клаптиковим шиттям прийшло з народженням сина. Перші спроби були скромні, без специфічних тканин, інструментів і методик. Потім навчалася сучасному печворку і квілтінгу в українських та закордонних майстрів. Брала участь у фестивалях з цього виду мистецтва. Однак і зараз удосконалюю навички».
Алла Матвієнко (педагог за освітою, виховує двох дітей): «Ще у школі любов до рукоділля прищепила мені вчитель праці Віра Дзюба. Відтоді захоплююся вишиванням, в’язанням, шию ляльок. Клаптиковим шиттям займаюся чотири роки».
Валентина Висоцька (виховує доньку і сина, має педагогічну і технічну освіту, займається різними видами рукоділля, її вироби – сама досконалість): «Моє найбільше захоплення – пошиття сумок із використанням вишивки, декупажу, печворку. Мрію прикрасити своїми роботами увесь світ».
Майстрині не лише потішили виробами, а й провели майстер-клас, показавши, як із звичайних клаптиків тканини народжуються справжні шедеври.
Враженнями від побаченого поділилася поетеса і майстриня, почесний громадянин Вишгорода Ольга Дяченко — традиційно, віршованим експромтом:
Натхненні творчості хвилини:
Зникає буднів суєта,
Коли утомлена майстриня
Немов дитинство поверта.
Звичайні клаптики тканини,
Та зразу думка виника,
Як би зробити з них картину,
Подушечку чи килимка.
І скільки в кожному любові,
Скільки душевного тепла!
Жіночі руки знов готові,
Щоб диво-казка ожила…
Батьки вихованців Центру творчості «Джерело», зокрема Ольга Котул, щиро дякували директору закладу Наталі Кисіль за те, що згуртувала колектив професіоналів і гарних людей. Дякували керівнику гуртка «Золоті ручки» Олені Кольвах — за безмежну щирість і людяність.
«Олена — це сонечко. Її методика — народна. Вона говорить — діти її чують, робить — вони повторюють, — захоплено говорила про Олену Кольвах і про «Джерело» мешканка Луганська, вчитель-мовник Дора Тимошевська. Через події на Сході жінка віднедавна мешкає у Вишгороді, але він став для неї рідним саме завдяки нашим джерельним жінкам. — Ваше місто — на правильному шляху. Тут панують творчість, доброзичливість, єднання».
«Хтось із нас іде вранці на роботу лише тому, що так треба. А хтось інший збирає шматочки щастя і творить красу», — каже майстриня з Києва Надія Овдієнко. Вона вже давно закохана у міський Центр творчості «Джерело» і в наш Вишгород, адже тут, «куди не підеш — кругом творчість: розстеляються килими, вишиті рушники, чути дитячий спів».
І цей зимовий похмурий день був теж незвично красивим — від яскравих кольорів і безмежного тепла жіночих рук, що створили кожну роботу, від їхніх сердець, сповнених любові і краси.
