Олександр КОНОНЕНКО
ФОТО — автор, спеціально для «Вишгорода»
За партнерської підтримки і в рамках співробітництва між неполітичною громадською організацією «Нова країна» та Вишгородським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Історичному музеї Вишгородського історико-культурного заповідника відбувся семінар-тренінг, спрямований на профілактику емоційного виснаження.
Місія проекту «Альтернативи насильству» (Alternatives to Violence Project) — зменшити людську потребу вдаватися до насильницьких дій для розв’язання проблем — і тим самим знизити рівень насильства в суспільстві.
Загалом «Альтернативи насильству» — це міжнародна благодійна миротворча програма. Перші тренінги проводилися в нью-йоркській тюремній системі з 1975 року. Згодом програма набула розвитку, вдосконалення, адаптації — і зараз семінари за проектом проходять у школах, вузах, різноманітних державних та громадських організаціях понад 20 країн світу.
В Україні перший семінар відбувся в Одесі в 2005 році — й відтоді проект поширюється по всій країні за типом соціальної франшизи (допомогти людині знайти в собі сили впоратися з конфліктною ситуацією без застосування агресії), маючи соціальне, а не психотерапевтичне спрямування. Починаючи з лютого 2014 року, ініціативу поширює група активістів — як рух солідарності у відповідь на кризу в Україні з метою поширення методики пошуку власних ресурсів подолання насильства в собі та в суспільстві.
У роботі семінару-тренінгу «Профілактика емоційного виснаження та втоми», який днями було проведено у Вишгородів рамках проекту «Альтернативи насильству», взяли участь керівництво, соціальні робітники, волонтери та підопічні Вишгородського районного територіального центру соціального обслуговування, а також представники організацій, що надають соціальні послуги.
Андрій Крак та Вероніка Конончук — координатори київської групи фасилітаторів (посередників) проекту «Альтернативи насильству» — допомогли учасникам семінару розібрати найбільш типові ситуації у спілкуванні з клієнтами і підопічними, в трудовому колективі, щоб таким чином у подальшому «озброїтись» і проти стресових, і проти конфліктних ситуацій, психологічного навантаження.
Як зауважували після закінчення семінару-тренінгу його учасники, розмова, яка спочатку декому здавалась непотрібною і нудною, бо кожен вже має за плечима чимало і життєвого, і робочого досвіду, врешті дозволила по-новому поглянути на критичні ситуації, проаналізувати їх. Праця соціальних робітників і фахівців соціальної роботи непроста: кожен день треба мати справу з одинокими хворими людьми, кризовими сім’ями і, пропускаючи все це через свою свідомість, співпереживаючи, людина виснажується, втомлюється не тільки фізично, а й психологічно.
«Необхідно такі тренінги проводити частіше, — зазначила директор територіального центру Наталія Рудько, ділячись своїми враженнями від семінару-тренінгу. — Це сприяє підвищенню психологічної загартованості працівників соціальної сфери, підвищенню їх професійної компетентності».
