28.03.2024

Вишгород Газета ONLINE

Вишгород – офіційний сайт газети, новини сьогодні, архів. ONLINE

Нова модель розвитку територіальних громад





11

Ірина КВАСНИЦЯ

Круглий стіл «Яке майбутнє принесе Вишгород нашим дітям?» було проведено з ініціативи відділення економіки та інформатики Української Академії Наук, Міжнародного індустріального парку, Асоціації міжнародного співробітництва «Київ — Пекін», Асоціації «Спадщина України» та НВП «Технопроект» 11 грудня 2014 року. До участі були запрошені представники адміністрації міста та району, депутати, підприємці та громадські діячі.

Головний задум круглого столу — нові освітні технології, що базуються на багатому матеріалі, накопиченому в результаті великої польової, етнографічної та спеціалізованої пошуково-педагогічної діяльності і на аналізі досвіду найбільш динамічних країн світу — в контексті забезпечення усталеного розвитку на децентралізованій інноваційно-креативній основі. Засідання круглого столу у м. Вишгороді було спробою привернути увагу науково-педагогічного, експертного, громадянського і бізнесового середовища до необхідності розробки ефективних децентралізованих моделей інноваційно-креативного розвитку на базі нових оригінальних знань, які заховані в глибинах підсвідомості та етнокультурних архетипах, закодованих в традиціях, звичаях і символіці територіальних громад, а відтак — на формування концептуальних уявлень щодо тих нових соціальних інститутів, які були б здатні ці знання системно видобувати та обертати на «інтелектуальну сировину» для місцевої і регіональної культурно-креативної індустрії.
Змістовна рамка заходу була задана трьома співдоповідями:
«Територіальна громада: освіта та розвиток» — Ю. В. Сенюк, к.ф-м.н., д.е.н., Українська Академія Наук, голова правління Міжнародного індустріального парку, голова правління Асоціації міжнародного співробітництва «Київ-Пекін»;
«Нові освітні технології формування образотворчого мислення у дітей та юнацтва як фундаменту інноваційно-креативного розвитку територіальних громад. Громадівські школи — освітні центри майбутнього» — І. Квасниця, президент Асоціації «Спадщина України», автор новітніх педагогічних технологій розвитку дітей, керівник проекту «Навчально-методичний комплекс «Великий світ маленької дитини»;
«Реформа загальної освіти на рівні місцевих громад» — директор КП «Редакція газети «Вишгород» — В. Кутаф’єв, ініціатор та організатор створення в місті Вишгороді навчальних закладів нового типу, а саме — Технічного ліцею НТУУ «КПІ» та авторської початкової школи.
Аналіз думок учасників круглого столу дозволяє зробити наступні висновки:
1. Виступи учасників свідчать про наявність не до кінця усвідомленого запиту на створення моделей нової (громадівської, «земської») української школи, спрямованої на формування внутрішнього, цілісного і динамічного духовного світу дитини-творця. В епіцентрі цього світу — серце дитини, її етногенетичний та психоінтуїтивний код.
2. Етнокультурні коди цього зовнішнього світу українців передаються в писанках, вишиванках, вишивці, орнаментиці, тощо. Творення таких артефактів доволі широко використовується в дошкільному та шкільному вихованні, як засіб трансляції таких кодів. Однак така трансляція зазвичай відбувається в режимі зовнішньої імітації, коли дітей не запрошують і не пропонують задуматись над символьним текстом і сенсом цих «послань через віки». В результаті зосередженість на зовнішньому боці звичаєвості не дає змоги сягнути закодованого багатства внутрішньої сутності українства, а відтак — вказує на великий резерв як етнонаціонального виховання так і прихованих знань.
3. Центри дитячої творчості та обдарованої дитини, які завжди своїм фокусом мають «національні куточки», органічно «вписані» в етнокультурну та природну «екосистему» територіальної громади — через трансляцію обрядовості, театралізованої казки, козацький вишкіл та виховання фактично долучають до процесів національного виховання і старші покоління.
Таким чином, саме дитячі культурно-креативні бізнес-інкубатори та інші сучасні форми концентрації творчої активності школярів могли би стати справжніми центрами етнокультурного, патріотичного та громадянського формування дорослих і завдяки синергії взаємодії поколінь перетворитись на Центри виховання майбутніх національних лідерів. В свою чергу, наявність таких центрів створило би умови для виховання критичної маси таких лідерів, а відтак — гуманітарні передумови для стійкого розвитку та цивілізаційного лідерства.
4. Тому принципово важливо, що питання культурно-креативної активності сьогодні розглядається в контексті територіального розвитку, адже про фундаментальне право на розвиток ішлося в Декларації ООН, ухваленій ще у 1986 році. Однак, чи виконує і чи здатна в принципі забезпечити це право наша нинішня держава ? — Очевидно, що ні. І тому мова має йти саме про територіальні громади, малі міста та мікрорегіони.
Але головна проблема тут — хто суб’єкт розвитку і де платформа для формування такого суб’єкта? Тому територія м. Вишгорода, сакрального місця для всієї давньоукраїнської цивілізації, може стати тією територією для реалізації пілотного проекту розвитку територіальної громади на культурно-креативній основі. І, звісно, для цього мають бути відпрацьовані адекватні моделі не тільки державно-приватного, а державно-приватно-громадського або справжнього публічно-приватного партнерства, як його називають в усьому світі.
Звісно, враховуючи всю складність цієї мети, її досягнення не може бути забезпечене на традиційній базі бюджетного фінансування та державного управління системою освіти. Адже йдеться про набагато більше — нову модель інклюзивного розвитку територіальних громад. Тому розв’язання цієї проблеми вимагає і нових форм міжсекторального партнерства влади, бізнесу та громадськості, а відтак, — відпрацювання пілотної моделі такого партнерства.
Успіх запропонованого підходу критично залежить від наявності відповідної креативної команди, здатної довести задум до реального проекту. Тому організатори круглого столу розраховують на творчу ініціативу учасників у якості потенційних партнерів цього проекту, гідного масштабу України завтрашнього дня і свого цивілізаційного призначення в нову епоху.
Україна майбутнього — це передусім європейська демократична держава, сильна самоврядуванням, просвітництвом, економікою та свідомими індивідуумами, що виробили консенсус спільного життя. Однак нова епоха вимагає від нашої країни більшого — стати справжнім духовним перехрестям світових цивілізацій, перехрестям миру, креативності і співрозвитку. В цьому — нова інноваційно-креативна місія України в сучасному світі.
НОВИЙ ГРОМАДЯНИН — ТВОРЕЦЬ! НОВЕ БУТТЯ, НОВА УКРАЇНА!
ТВОРІМО УКРАЇМУ РАЗОМ!