23.09.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Молодіжна будова





2

ФОТО — родинний альбом Мельникових, спеціально для «Вишгорода»

Електрик і поет!

Один із гідробудівників — Віктор Олександрович МЕЛЬНИКОВ (народився в січні 1940 року, рано — у 52 роки — пішов із життя).
Після служби в армії добровольцем приїхав на будівництво Київської ГЕС із м. Дзержинська Донецької області. Працював електриком, був секретарем первинної комсомольської організації заводу залізобетонних конструкцій. Дружив із В’ячеславом Чорноволом, який тоді очолював комсомольську організацію Лівого берега.
У 1965 р. одружився. Наступного року у подружжя народилась донька Ірина, яка сьогодні працює завідуючою ресторану «Беназір».
У 1971 році Віктор розлучився з дружиною і поїхав до батьків у Донецьку область.
В. Мельников у 1960-1970 рр. брав участь у літературному клубі. Надаємо кілька його віршів (мовою оригіналу), які приніс до редакції ветеран війни і праці Іван Чертков.

Частушки строителей К. К.* ГЭС

По путевкам комсомольским
Мы приехали сюда –
Киев городом приморским
Сделать раз и навсегда.
Создать Киевское море
И построить КиевГЭС,
Чтобы волны на просторе
Поднимались до небес.
Днепр-Славутич рассердился,
Затаил на нас злобу.
Мы палатки здесь разбили
И вступили с ним в борьбу.
Загудели здесь машины,
Земснаряды, трактора…
И бульдозеры лавиной
Шли на штурм реки Днепра.
Было все — мороз и слякоть,
Шли дожди, как из ведра,
Но никто из нас не плакал:
Комсомол — не детвора!
И напрасно Днепр могучий,
Сердясь, пенился со зла,
Собирал над нами тучи.
Все равно — наша взяла!
Мы добились своей цели:
ГЭС пустили в должный срок,
И турбины загудели,
Принимай, столица, ток!
______________________________
* К. К. ГЄС —
Киевская комсомольская ГЄС

На вышгородских кручах

Стою на вышгородском взгорье,
Встречаю утренний рассвет.
Так здравствуй, Киевское море,
Прими мой дружеский привет!
Я вижу, море, над тобою
Рожденье розовой зари.
Вот, споря с дерзкою волною,
Уходят в море корабли.
Как мать заботливого сына,
Купает солнце первый луч.
Неповторимую картину
Я вижу с вышгородских круч…
Еще не раз,
встречая зори,
Споют здесь
песню рыбаки.
Живи, красуйся,
наше море, —
Дитя
Славутича-реки!

Песня о Киевском море

Выйду рано утром,
Гляну в даль морскую:
Чуть приметный в дымке
Вижу дальний лес.
Пью глазами море,
Пью его, смакую,
Слышу гул турбины
Комсомольской ГЭС.
Мерный гул турбины,
Словно песня, льется.
Зачарован песней,
Слушаю прибой.
О делах геройских
В песне той поется
И о том,
что был здесь
Не из легких бой.
Было все, морозы,
Холод и ненастье…
Но теперь
все в прошлом –
ГЭС и море есть!
Что же есть дороже,
Чем победы счастье?
Море — наша гордость!
Море — наша честь!

Пісня про Київське море

Вийду рано-вранці —
І красі дивуюсь:
Десь на виднокрузі
Ліс в тумані щез.
П’ю очима море,
П’ю його, смакую,
Чую гул турбіни
Київської ГЕС.
Рівний гул турбіни,
Наче пісня, ллється
В пісню закохавшись,
Слухаю прибій.
Про діла великі
В пісні моря йдеться
І про те, що був тут
Не із легких бій.
Розливайся, море,
Розгуляйтесь, хвилі,
Рознесіте радість
В дальнії краї.
Розкажіть все людям,
Розкажіть все милій.
Передайте пісню,
Щастя не таїть.
(Переклад з російської —
Петро Щеглов)