28.03.2024

Вишгород Газета ONLINE

Вишгород – офіційний сайт газети, новини сьогодні, архів. ONLINE

Збирати сміття — нарізно. Що далі?





3

Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО — Олексій РОСТОВСЬКИЙ, спеціально для «Вишгорода»

Кілька років тому мене серйозно «зачепили» комунікації, міські інженерні мережі, стан яких у нас (і не лише у нас) — ще «той». Про труби і газо-електро-водо-каналізаційні лінії можу говорити годинами. Це ж судини міського організму — від квартири до великих вузлів розподілення. Коли судини не до ладу — і організм погано працює.
Самостійно відрегулювати цю систему не зможуть ні держава, ні громада, ні людина. От переклали ви електрику в квартирі, а стояк, під’їзд, будинок, квартальна чи вулична ТП? Тут уже треба об’єднуватися усім трьом вище зазначеним складовим суспільства.
Я вже не кажу про труби, які з’їдаються корозією, блукаючими струмами, та й лежать вони часто-густо в одній канаві — водопровідні, газові, каналізаційні, тут же — телефонні і електролінії (не звертали уваги?).
Про труби можна писати поеми. А щоб їх перекласти — потрібні мільйони й мільярди: внутрішньобудинкові і загальноміські мережі, резервуари та очисні споруди. Грошей ніколи нема, а між тим, загроза опинитися по кісточки у лайні таки існує.
Так само, як і опинитися по вуха у смітті. Екологічна небезпека — на поверхні. І це турбує не лише мене. Нещодавно прочитала оголошення у соцмережі «Фейсбук»: запрошували на акцію «Вишгород, живи чисто!»
Друга половина дня, вихідний. На центральній площі міста — люди з плакатами, у більшості — молодь, є знайомі обличчя. Тема надписів — роздільне збирання сміття та його подальше вивезення й переробка.
Збір підписів, флаєри із закликом зберегти ресурси нашої планети та з вимогою можливості для роздільного збору у кожному дворі. Розмовляю з двома активістками — Оленою і Тетяною. Одна з них розповідає, що почалося все, коли вона побачила контейнери для сміття біля будинків Французького кварталу (на Берізках — ред.), які встановив приватний ЖЕК.
Питаю, куди зверталися, чи мають чітку програму дій, які можна було б втілити у життя саме у Вишгороді, чи знайомі з публікаціями у газеті «Вишгород»: про ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), організацію вивезення сміття після ремонту, з приватного сектору і т. інш.
Наводжу власний приклад — завела, було, два відерця. Одне — для харчових відходів (лушпиння картоплі тощо), друге — для паперу, скла, пластику. Два вільних квадратних метри на моїй невеличкій кухні — замало для нашої родини, тож друге відерце заважало і врешті «випадково» загинуло.
Та й, якщо правду сказати, виносити роздільно зібране сміття не було куди. А якби було — то на які кошти зводити сміттєпереробне підприємство і де саме?
Реакція активісток — енергійна: «Наші волонтери підуть по будинках — пояснювати людям, що відходи — цінний вторинний ресурс. Від держави не дочекаєшся, потрібно починати самим». Вручають флаєр і — додому, грітися. Телефони й фейсбуківську адресу залишили, тож заглиблююсь в інформацію.
Згадане активістками приватне ТОВ «Вест менеджмент системс» на своєму сайті інформує, що працює лише з кооперативними будинками та ОСББ. Одна з громадських організацій має фейсбуківську сторінку — і там я бачу цифри і назви населених пунктів, де впроваджується роздільний збір сміття, а також дізнаюся, що мета громадських активістів — привернути увагу до проблеми піар-акціями, брати участь у виборі постачальників, вести просвітницьку роботу, залучати волонтерів, спонукати місцеву владу зробити 100 облаштованих майданчиків і закупити понад 200 нових контейнерів, аби вже у 2014-2015-му роках 40 % твердих побутових відходів вивозили відсортованим (нарізно: макулатуру, скло, пластик, батарейки і CD/DVD-диски). Є там і посилання на правову базу: порушників, мовляв, давно треба карати штрафами.
Телефоную одній із активісток — і вона повідомляє, що вони, вже після акції, зустрічалися із заступником міського голови Олександром Ростовцевим, говорили про співпрацю у пошуку альтернатив.

Олександр РОСТОВЦЕВ, заступник міського голови:
— Найперше хочу повідомити всім зацікавленим громадянам, що не треба «привертати увагу місцевої влади до роздільного збирання та вивезення сміття на подальшу переробку». Виконуючи завдання Вишгородського міського голови Віктора Решетняка, під його особистим контролем ми цим питанням займаємося не один рік.
Ми вже не раз підраховували, у скільки обійдеться роздільне збирання, вивезення і переробка сміття. Перший крок — додаткові 600 контейнерів (нинішня ціна — 4,5 тис. грн за один контейнер) для відходів: харчових, паперу-картону, скла, пластику (ящики, поліетилен, пеп-пляшки) і 2-3 спецмашини для транспортування: скла — на склозавод, пластик і поліетилен — на фірми, що здійснюють вторинну переробку та виготовляють пляшки, тару, полички, папір — на обухівський завод, що виготовляє туалетний папір.
Питання не у роздільному збиранні сміття, а в тому — що далі? Куди його вивозити, де і як переробляти? Піар-акції та роз’яснювальна робота — це дуже добре, але то — перший крок, тому що цю надважливу для життєдіяльності людини проблему слід розв’язувати у комплексі:
1) роздільний збір і пересортування (перші шість місяців, поки люди призвичаються, доведеться пересортувати до 60 % загального об’єму);
2) відсортування чорнозему;
3) захоронення небезпечних відходів;
4) вивезення великогабаритного сміття.
Попередньо необхідно виділити земельну ділянку площею близько 2 га — поряд із існуючим сміттєзвалищем, яке поки що залишиться ще років на п’ять. Знайти кошти на близько 2 км електролінії (це не менше мільйона гривень), придбати сортувальну лінію, де перебиратимуться по кольору і сортах скло, пластик, картон, купити спеціальну техніку (іще мільйон гривень), набрати штат працівників, укласти договори з переробниками харчових відходів, батарейок, електричних плат (всі вони зобов’язані мати спеціальні ліцензії).
Питання побудови на Вишгородщині сміттєпереробного чи сміттєсортувального заводу розглядалося не один раз на різних рівнях влади — до обласного включно. Київ зацікавлений вивозити за свої межі сміття, а місто Вишгород і Вишгородський район зацікавлені не лише у робочих місцях, а насамперед — у збереженні довкілля.
Кошти на це потрібні великі — не один мільйон. Бюджети міста і району самостійно цього не подужають — це має бути державна програма з використанням коштів інвесторів і місцевих бюджетів, можливо, також з використанням міжнародних коштів (за Кіотським протоколом).
Або є інший варіант: знайти інвестора чи компанію, що буде здійснювати роздільне збирання та вивезення на переробку сміття — по всьому місту. Та на сьогодні всі пропозиції зводяться до того, що ці компанії наполягають на підвищенні тарифів для населення або на закупівлі контейнерів та спецтехніки, яку вони виготовляють, або просять виділити земельну ділянку, на якій вони здійснюватимуть свою діяльність. Причому не зрозуміло, хто, за законом, буде контролювати, наскільки чиста їхня діяльність.
Брати участь у тендерах і вирішувати питання, пов’язані зі складовою тарифу та інші, громадські організації, за законом, не можуть, а от пропозиції від перевірених часом фірм розглянемо залюбки. Найбільше нас цікавлять інвестори, що вкладатимуть кошти у цю перспективу.
Кілька запитань до громадських активістів та, власне, до всієї вишгородської громади.
Хто з вас і як саме підтримав програму КПЖ і КГ 2007-2008 року — платити громадянам за вивезення негабаритного сміття після ремонтів? За два роки — жодної заявки, хоча публікували і розцінки, і телефони, за якими можна звертатися. Дотепер міські комунальники за власні кошти прибирають і вивозять негабаритне сміття, що пірамідами оточує контейнери щоліта. До речі, ця послуга не входить до квартплати — тобто за чисте довкілля вишгородці, що мешкають у багатоповерхівках, не сплачують.
Така сама історія і з приватним сектором. Кілька років розгрібали сміття, накидане у ярах, у каналізаційних водостоках, навіть під парканами приватних будинків. Регулярно робимо такі рейди і дотепер. Пробували організувати платну послугу — для цього розробили міську програму вивезення сміття з приватного сектору: мешканцям приватних будинків слід було купити у магазині мішки з логотипом КПЖ і КГ і у призначений за графіком день виставити їх за ворота, щоб міські комунальники зібрали і вивезли непотріб. Реакція вишгородців — майже нульова, відгукнулися кілька свідомих родин на Пісках і на Горі, і — все.
Чесно кажучи, активна роз’яснювальна робота громадських активістів дуже потрібна — і не лише у центрі міста, а насамперед — на околицях, у приватному секторі.
Чекаємо від громади і конкретних пропозицій — яким вони вбачають нарізне збирання сміття, де саме вважають найкраще організувати сміттєсортувальний чи сміттєпереробний завод, чи можуть запропонувати альтернативу?

Кіотський протокол — міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головна мета угоди: стабілізувати рівень концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети.
Кіотський протокол  — додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаної 1992 року на міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро. Конвенція набрала силу у 1994 році. Кіотський протокол почав діяти з 16 лютого 2005 року.
На сьогоднішній день підписала та ратифікувала протокол 191 країна, в тому числі більшість промислово розвинутих країн, крім США, які підписали, але не ратифікували угоду.
Ним було узгоджено, що країни-учасниці зобов›язані зменшити середньорічні обсяги викидів парникових газів у період 2008–2012 рр. в середньому на 5,2% (у порівнянні з 1990 р.). Окреме зобов›язання щодо їх зниження взяли Японія — на 6%, США — на 7% та ЄС — на 8%. В межах ЄС на окремі країни були накладені різні обмеження. Зокрема, в червні 1998 року міністри навколишнього середовища країн ЄС своєю постановою зобов›язали Австрію зменшити їх викиди на 13% (для порівняння: північні країни ЄС зобов›язались досягти максимального їх пониження, на 28%).

Олександр МАРТИНЕНКО, начальник ВРКП «Комунальник»:
— На п’яти га новопетрівського звалища приймаємо тверді побутові відходи (ТПВ) з усього району, зокрема 2-3 тис. куб. м у місяць — з Вишгорода. У Демидові, Лютежі, Старих і Нових Петрівцях — свої комунальні підприємства. Наше ВРКП «Комунальник» — за графіком вивозить сміття із сіл і садових товариств: люди виставляють біля хвірток повні відходів пакети із логотипом нашого підприємства, які купляють (от і оплата за послугу), або збирають ТПВ у контейнери.
Обсяги ростуть. Раніше по району було 2,5-3,5 тис. куб. м у місяць, тепер — 3,5-4,0 тис. кубометрів. Мінекології надає нашому підприємству ліміти (ц. р. — 20 тис. тонн). Обстеження звалища здійснює СЕС: робить заміри води, повітря. Труїть гризунів Вишгородське районне госпрозрахункове відділення профілактичної дезінфекції.
Менше стало сміття у лісі, в ярах і під парканами, найчистіші у цьому відношенні — Лютіж, Старі і Нові Петрівці, Синяк.
Якщо в Україні вартість кубометра сміття обчислюється у десятках гривень, то у Європі — у десятках євро, а, окрім того, на цю справу відраховується 5 % із зарплати громадян.
Наша держава давно вже проголошує роздільне збирання та переробку сміття — і з 2017 року це має бути загальнонаціональна програма. До неї треба готуватися. Так, як у Бучі, Ірпені, Гостомелі, де п’ять років проводили масовану рекламу, поки почали збирати сміття нарізно.