27.09.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Dura lex, sed lex, або Ода закону

У продовження дискусії, піднятої на порталі Forbes керівниками Української федерації страхування та Всеукраїнської громадської організації «Асоціація безпеки дорожнього руху», свою думку про взаємини між суспільством, страховими компаніями і державою висловлює в.о. голови Нацкомфінпослуг.

Dura lex, sed lex, або Ода закону

Фото: Олександр Козаченко для «Forbes Україна»

Хвиля підпалів автомобілів, що прокотилася у грудні минулого року, стала першим тестом на «стресостійкість» страховиків. Тоді частина компаній навідріз відмовилася виплачувати потерпілим страхові компенсації, прикриваючись «форс-мажорними» обставинами, інші – з почуття обов’язку чи симпатії до перетворень у суспільстві стали на бік клієнтів, виконавши всі свої зобов’язання. Упродовж наступних 10 місяців страховий ринок пережив своєрідний «життєвий цикл», який для багатьох гравців закінчився фатально. І причина тут не в держрегуляторі, який не здатен поспівчувати «бідному страховикові», проблема – у невмінні грамотно збалансувати страховий портфель і формувати резерви. Події з дедалі більшою кількістю страхових випадків лише оголили те, що раніше, у мирний час, вдавалося приховувати – недієздатність низки страхових компаній.

У цивілізованих європейських країнах кількість страхових компаній ледве сягає 20. У сусідній Польщі, приміром, страховиків лише п’ять. В Україні донедавна їх було понад 400! Потім завдяки жорстким діям регулятора їх стало на 4,4% менше. Хто із страховиків постраждав? Перш за все, це схемні «сімейні» компанії, які були транзитним «інструментом» для виведення активів, вели сумнівні операції з цінними паперами. У багатьох було виявлено дефіцит ліквідних коштів через безвідповідальну демпінгову, інвестиційну політику. При цьому всі ці проблемні моменти з’ясувалися у результаті перевірок Нацкомфінпослуг, а не за інформацією асоціацій, членами яких були ці страхові компанії. А саме асоціації першими мали б сигналізувати регулятору про наявність проблем у тій чи іншій компанії.

На сьогодні завдяки діям регулятора практично всі «сірі» компанії закрито,

Сьогодення стало своєрідним лакмусом, показавши, «хто є хто». Прикро, що спекулюють оратори найчастіше на болючих для всіх українських громадян темах

стосовно низки з них порушено кримінальні справи. В цілому обсяг грошей, що вимиваються, скоротився на 70%, зупинено вилучення з ринку 1,4 млрд гривень. Але варто врахувати, що такий хороший результат має і зворотній бік – підірвану довіру до страхування у цілому. Чому страховики проти створення єдиної саморегулюючої організації (СРО)? Тому що або доведеться чесно і прозоро працювати на ринку (що в рази скоротить обсяг доходів), або просто його залишити.

Поки така безвідповідальність і бездіяльність з боку самих страховиків триватиме, ситуація не зміниться, наш ринок не стане привабливішим для іноземних інвестицій. І справа не лише у несприятливій політичній ситуації в країні. Скільки б Нацкомфінпослуг не переконувала на зустрічах із міжнародними операторами у великому нереалізованому потенціалі українського страхового ринку, це неефективно, оскільки чимало українських страховиків самі не хочуть цивілізованого ринку.

Усі ініціативи Комісії, що стосуються впровадження європейських принципів прозорості ведення бізнесу, натикаються на завзятий опір українських страховиків. Зробити звітність прозорою ? не хочуть, введенню електронного полісу теж всіляко опираються. Мало того, український топ-менеджмент часто ще й обкрадає закордонних акціонерів. Через врегулювання, демпінг та агентські операції вони виводять гроші з компаній, в підсумку акціонери не отримують свого прибутку. Коли на зустрічах із такими акціонерами озвучуєш результати перевірок, вони щиро дякують ? і змінюють керівництво.

Звісно, найпростіше зараз усе списати на політичну ситуацію в країні. Так, працювати в подібних умовах стало набагато складніше, але це стосується не тільки ринку страхових послуг, ідеться про всю економіку країни. Складний час не може бути виправданням для невиплат. Адже клієнт виконав свої зобов’язання, знайшовши кошти на оплату страховки, і має право вимагати дотримання домовленостей від страховика! Сьогодення стало своєрідним лакмусом, показавши, «хто є хто». Прикро, що спекулюють оратори найчастіше на болючих для всіх українських громадян темах.

Можна багато говорити красивих слів і не робити ніяких практичних дій. Цього літа, коли починалися військові дії на сході країни, я звернувся з ініціативою до страховиків щодо закупівлі бронежилетів для бійців. Серед страховиків знайшлося кілька «небайдужих», готових підтримати, але з умовою, що я відміню перевірки в їхніх компаніях. Схоже, що принцип «ти ? мені, я ? тобі» не тільки не втрачає актуальності, але довго ще буде переслідувати чиновників як привид «минулого». І ось що показово ? щоразу, коли хтось отримує мою принципову відмову від «послуг» взамін на лояльність регулятора, тут же десь у ЗМІ з’являється викривальна промова «жертви» на мою адресу.

Скільки разів я проводив спільні робочі зустрічі з ключовими фігурами ринку ? керівниками асоціацій! І ні разу не почув жодної конструктивної пропозиції. Все більш ніж очевидно: асоціаціям вигідно заробляти гроші на страховиках, при цьому нічого не робити для розвитку ринку

Виникає стійке відчуття, що більшість часу у «знаючих» експертів іде на критику регулятора замість якихось реальних дій на користь ринку. Виходить парадоксальна ситуація, як писав Леонід Сухоруков: «Знать всех предпочитал в лицо. Говорить – в спину».

Скільки разів я проводив спільні робочі зустрічі з ключовими фігурами ринку ? керівниками асоціацій! І ні разу не почув жодної конструктивної пропозиції. Все більш ніж очевидно: асоціаціям вигідно заробляти гроші на страховиках, при цьому нічого не робити для розвитку ринку. Свою бездіяльність вони прикривали частими міркуваннями в пресі на тему «що і як має робити регулятор», при цьому, коли самі «оратори» обіймали посаду члена Комісії, вони чомусь не діяли.

Думаю, що люстрація повинна стосуватися не тільки чиновників, а й усіх ключових фігур ринку. Нове суспільство необхідно будувати за новими принципами. Щоб кожен відповідав на питання: яку особисто ти практичну користь приніс для ринку? А не перейматися тим, що повинні робити інші.

Для мене як людини дії результат є набагато важливішим, ніж сприятливий інформаційний фон навколо моєї персони. За час моєї роботи в Нацкомфінпослуг я доклав максимум зусиль, щоб не просто поміняти людей на посадах (а сьогодні 95% керівників ? це нові кадри), а щоб змінити саму систему роботи регулятора.

Сьогодні все чітко і зрозуміло: якщо на компанію немає скарг, у неї достатні резерви ? до неї жодних претензій. Ми на 70% скоротили схемний ринок, домоглися від акціонерів вливання інвестицій і поповнення резервами компаній. Якщо раніше ті ж асоціації неодноразово заявляли, що вже у вересні на страховому ринку буде катастрофа, закриватимуться страхові компанії, то за фактом у вересні ми зафіксували зростання резервів. Такого немає в жодному іншому фінансовому сегменті. І я вважаю, що це стало можливим саме завдяки жорсткому підходу Нацкомфінпослуг до діяльності страхових компаній. Бізнес вчиться жити по-новому, і я впевнений, що цей непростий досвід у майбутньому зіграє позитивну роль.